У світлі світляків: На порозі ночі

Так, притулившись чолом до чола, неначе гравці однієї команди перед важливим матчем, вони на мить заплющили очі, готуючись іти вперед, хоч би що їх там чекало. Якби ще знати, в яку саме гру вони грають...

Сльози покотилися в неї з очей,як це буває,коли те,до чого так довго йдеш,опиняється просто перед тобою,але раптово втрачає будь-який сенс.

«Знання повинні бути корисними – їх потрібно застосовувати, інакше навіщо вони взагалі?!»

Тут є лише слова і ти сама.

Нічого не бійтеся і бережіть світло всередині себе!

"Цієї ж миті повітря перед Нюхом яскраво зблиснуло і дерев'яна лавка, що стояла біля нього, спалахнула. Дракон сполохано відсахнувся, сам злякавшись такого ефекту. Але потім самовдоволено подивився на вогнище - тепер він почувався затишніше. Нехай навіть це була просто палаюча лавка."

"Продовжуючи обдивлятися й обмацувати томик, вона сіла під одним із стелажів. Паперові сторінки були приємні на дотик і такі тоненькі, що дівчина боялася їх пошкодити. Піднісши книжку ближче до очей, Єва-Ліза розгорнула її посередині і, зануривши ніс у сторінки, понюхала. Це був запах сотень аркушиків, чорнила і якоїсь незбагненної свіжості. Так пахнуть лише книжки."

"Один із вітряків і справді стояв майже нерухомо, він похилився, й одне з його шістьох велетенських крил увійшло в землю. Неначе втомлений щоденним вітром тарець, що зігнувся, спершись на ціпок; він доживав день, вдивляючись у сяйливийц місяць."

Єва-Ліза, може б, і хотіла йому пояснити, але як поясниш те, що ніколи досі не відчувала... Її вчили лише користуватися інтернетом і пультом від телевізора, мікрохвильовкою і пральною машиною, але ніколи не вчили відчувати! Ніколи не вчили любити, дружити, обіймати, тримати когось за руку, співпереживати, допомогати. Але найбільше її вразило те, що вона ніколи досі не замислювалася, як сильно їй усього цього бракувало. Вона була позбавлена чогось дуже-дуже важливого.