Останній спадок

Дивний дерев’яний куб — дідів спадок студенту Максимові Підгірському. Спадок, який Максим передав своєму викладачеві старослов’янської міфології Далібору Кравцю. Передав і… зникнув назавжди. Далібор знайшов усередині куба зашифроване послання глаголицею. Чоловік не знав, що з тієї миті на нього відкрито смертельне полювання. Дві потужні організації, які роками намагаються знищити одна одну, розпочали запекле змагання. І мета обох — знайти Далібора якомога раніше. Бо лише він має ключ до загадки...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,5

45 оценок

5
11%
4
49%
3
29%
2
9%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 51Хотят прочитать 21

Рецензии

sireniti11 февраля 2021 г.
Наши люди в Голливуде
Скажу правду, трохи розчарована. Я і справді надіялась на якусь велику таємницю, на цікаві історичні знахідки, манускрипти, щось пов‘язане з минулим моєї країни.
Такий цікавий початок. Головний герой якось зразу до себе притягує, ще б пак, симпатичний батько-одинак з незвичайним іменем і загадковим минулим. І така обіцяюча обкладинка!
Насправді все виявилось якось не дуже. Головну інтригу автор пов‘язав з релігією. А ще додайте сюди дві потужні організації, які борються за обладання священним релігійним реліктом, і все це тут, у нас, в Україні, але осередок цих сил, ну хто б міг подумати, в Америці.
Ну і почався справжнісінькій Голівуд в українському оформленні.
Погоні, перестрілки, викрадення людей і дітей, винищення цілого села, продажні поліцейські і друзі, яким теж довіряти не слід.
Де наші, де ~~німці~~, ну, тобто, хто хороший, хто поганий, розібратися важко. Як і важко співчувати жертвам, яких тут, повірте, немало.
Фінал взагалі прибив і приголомшив. Якось вийшло так - склепали нашвидкоруч. Ох, поїде книга в бібліотеку. Автор розчарував.
KillWish
7/12
Перевод.
Признаюсь, немного разочарована. Я действительно надеялась на какую-то большую тайну, на интересные исторические находки, манускрипты, что-то связанное с прошлым моей страны.
Такое интересное начало. Главный герой как-то сразу к себе притягивает, еще бы, симпатичный отец-одиночка с необычным именем и загадочным прошлым. И такая обещающая обложка!
На самом деле всё оказалось как-то не очень. Главную интригу автор связал с религией. А еще добавьте сюда две мощные организации, которые борются за обладания священным религиозным реликтом, и все это здесь, у нас, в Украине, но ячейка этих сил, ну кто бы мог подумать, в Америке.
Ну и начался настоящей Голливуд в украинском оформлении.
Погони, перестрелки, похищения людей и детей, уничтожение целой деревни, продажные полицейские и друзья, которым тоже доверять не следует.
Где наши, где ~~немцы~~ , ну, то есть, кто хороший, кто плохой, разобраться трудно. Как и трудно сочувствовать жертвам, которых здесь, поверьте, немало.
Финал вообще прибил и ошеломил. Как-то получилось так - спаяно на скорую руку. Ох, поедет книга в библиотеку. Автор разочаровал.
Читать далее
60
314
Mavka_251126 июня 2020 г.
Андрій Новік "Останній спадок".
⠀
Динамічний, гостросюжетний роман, від якого у мене залишились доволі неоднозначні враження.
⠀
З одного боку, автор надав багато цікавої і корисної інформації стосовно різних релігій, віросповідань, таємних орденів (через це письменника неодноразово порівнювали з Деном Брауном), дуже вдало ввів у текст слов'янську міфологію, українські легенди, історичні факти, використав коди та шифри у пошуку древнього артефакту.
⠀
Та з іншого боку - забагато невиправданої жорстокості, непотрібної лайки й фальші (читаючи більшість епізодів, усе моє єство волало: "Не вірю!").
⠀
Я у жодному разі не стверджую, що книга погана або не цікава. Але все ж таки вона не моя. На жаль.
Читать далее
5
153
book_va___16 ноября 2021 г.

⠀
Далібор Кравець - викладач старослов'янської історії, батько-одинак і чоловік не надто залюблений долею. Після втрати дружини він з маленьким сином Лукою покидає Тернопіль і переїжджає у Львів. Почати нове життя, знайти нову роботу. Саме там, його новий студент вплутує чоловіка в дивну історію. Наче, покійний дідусь залишає головоломку для Далібора, яку він повинен відгадати. Тільки проблема у тому, що викладач не знав чоловіка і причини, з якою йому дістався такий дарунок. Але саме через це він зазнає багато втрат і добряче поламає свій мозок.
⠀
Гонитва за реліквіями, древні шрифти та шифри, які може зрозуміти тільки фахівець, а ще багато посилань на релігії, культури, клани та історичні події. Яскрава суміш, не правда? Це насичена інформацією і динамічна книга в стилі Брауна, де багато загадок і дійових осіб, яких вплутали в ситуації, з яких вихід - або знаходження істини, або смерть. Автор не підбирає слів, і це стосується як і різної наукової термінології, так і ненормативної лексики)
⠀
Окрім великих розділів, книга поділена на міні частинки, які відповідають даті та локації, треба звернути увагу, що не всі йдуть в календарному порядку, а змішано. Отже, треба бути уважним читачем, щоб не заплутатися в подіях і героях. Оскільки їх також багато, то спочатку не зрозуміла роль кожного окремо і тільки ближче до фіналу все стає на свої місця. Щодо насильства, то воно є, місцями кроваве, жорстоке, а також за участі дітей. Мені вона сподобалася, хоча місцями втомлювали описи розшифровок. Зате плюсом стали цікаві герої. Усім любителям трилера та історичного детектива - рекомендую.
⠀

Існує два типи людей: герої та чесні перед собою.
Читать далее
4
93

Все рецензии

Цитаты

book_va___13 ноября 2021 г.

Існує два типи людей: герої та чесні перед собою.
3
45
OlenaStepanyuk8 января 2021 г.
Коли станеш на правильний шлях — доля сама тебе знайде. Головне — діяти, а не кидати все на півшляху. Дехто з великих говорив, що людина сама творить свою долю і, крім неї, ніхто на ту долю не може вплинути. Проте водночас хто забороняє припустити, що кроки до правильного шляху — частина заздалегідь прописаної долі? Власне, я вважаю: вона існує, та доля. От тільки не єдина. Тобто перед тобою може бути, до прикладу, четверо дверей, а в які ввійти — визначаєш ти сам. Кожні з таких чотирьох дверей є квитком до прописаної долі, лише різними шрифтами, мовами чи інтонаціями. Як наслідок виникатимуть і різні фінали, які заздалегідь прописані, шлях до яких ти обрав самотужки, такі собі паралельні реальності.
Юлій Цезар казав: «Кожен коваль своєї долі», — а Вергілій навпаки: «Кожному призначено свій день». І якщо вже обирати, то сидіти згорнувши руки і вичікувати всеосяжної та всемогутньої долі — якось не надто райдужна перспектива, хіба ні?
Читать далее
2
25
OlenaStepanyuk8 января 2021 г.
Коли людина сягає глибини свого єства та зливається з навколишнім світом, навіть сонце не може похвалитися більшою чистотою.
1
56