Цитаты из книги Избранное

Доля не шле нам вісників — вона для цього занадто мудра або жорстока.

Сміх зовсім не поганий початок, як на дружбу, але далеко кращий, як кінець для неї.

Найбільші дурощі люди завжди чинять з найшляхетніших мотивів.

Знання було б фатальне. Непевність — ось що чарує людину. В імлі все робиться чудовим...

Підстава будь-якої плітки — впевненість у неморальності.

Закоханий завше починає тим, що ошукує себе, а кінчає тим, що ошукує інших.

Доки жінка виглядає на десять років молодшою за свою доньку, вона повністю вдоволена.

За прекрасним завжди криється щось трагічне. Щоб хоча б найдрібніша квітка могла запахтіти, світи мусять творитись у болях...

… людина — це істота з міріадами життів і почувань, складне багатообразне створіння, що несе в собі незбагненні спадки думок та пристрастей і що сама її плоть заражена страхітливими недугами предків.

Ті, що в прекрасному вбачають бридке, — люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада. Ті, що в прекрасному здатні добачити прекрасне,— люди культурні. У них є надія. Але справжні обранці ті, для кого прекрасне означає лише одне: Красу.

… на цім світі виграють лише потвори й нездари. Вони можуть невимушено сидіти і позіхати на виставі життя. Нехай їм нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться й без гіркоти поразки.

Щаслива людина — завжди добра, але добра — не конче щаслива.

Книжки, що їх світ вважає за неморальні, тільки показують світові його ж наругу.

Жінки все бороняться тим, що переходять у наступ, а наступають у той спосіб, що зненацька й дивно здаються.

Чоловіки одружуються з нудьги, жінки з цікавості; ті й ті знаходять розчарування.

… ми взагалі не ладні терпіти людей з тими ж вадами, які є у нас самих.

Нині люди знають ціну всього, хоч не мають і поняття про справжню вартість бодай чого-небудь.

… коли прикро, що про тебе забагато говорять, то ще прикріше, коли про тебе зовсім не говорять.

Немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані.