Девы ночи

Мені чомусь страшно. Якесь лихе передчуття. Мені часом здається, що я доживаю останні дні і мушу взяти від життя все, що тільки можливо. Це щось, як відчуття приреченої людини

Я чхати хотів на гостей о 8 ранку. Якби в мене був автомат, я, не відмикаючи дверей, пришив би їх кулями

Хоч би нас навіть цілували й обнімали і казали, що ми їхні найліпші друзі, насправді нас ненавидять

Я так не вмію. Я не можу заплющувати очі на все те, що помічаю

Що за дивне почуття - любов? Чому воно розриває нам серця лише тоді, коли втрачаєш кохану, і ледве тліє, коли її маєш біля себе?

Я не люблю думати про щось недосяжне

Не нарікайте на часи. Може, для мистецтва вони не найліпші, але для чогось іншого - годі й мріяти

Що таке вік? Вік грає ролю тільки для телятини, але не для кобіти

Багато цікавого можна побачити, коли зосередешся

Заплющую очі і бачу, як бурхливе майбутнє розкривається переді мною...

Ніколи не думалося, що можу потрапити в таку трясовину - з кожним кроком усе більше загрузаю. І немає дороги назад. А є лиш бездоріжжя, і треба ним іти.

Головне - витримка. Зате потім - небо в алмазах!

Знайомтеся - це мої песики Адольфик і Йосько.