Ключ

Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до сер...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,7

308 оценок

5
24%
4
40%
3
26%
2
7%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 350Хотят прочитать 100

Рецензии

Virna_Grinderam24 августа 2021 г.
От себя не убежишь..
Успешный молодой человек проводит выходные в баре со своими знакомыми. К ним присоединяется один знакомый одного знакомого, мужчинам хорошо, неспешная беседа перетекает в отличное времяпровождение с большим количеством алкоголя. Когда уже все начинают расходиться этот знакомый знакомого отдаёт главному герою ключ от своей квартиры и просит его пожить в ней неопределённое время ( и очень вовремя, ибо тому негде жить), главный герой соглашается, но потом, когда трезвеет, ему становится очень интересно, кто этот мужчина, и почему он так поступил. Именно с этого события и начинаются мистические приключения героя. Он знакомится с психиатром Оксаной, путешествует в Черкасскую область (оттуда родом моя мать) и когда герой едет туда из Киева, то, практически, проезжает мимо моего дома по всем знакомым мне местам)) Он фактически проводит расследование, узнаёт имя, опрашивает всех знакомых, близких и далёких людей, общается с односельчанами, одноклассниками, первой любовью, узнаёт все тайны и добирается до истины, помогая справедливости восторжествовать (или нет?)
Увлекательное произведение, я слушала в аудио, герои загадочные, некоторые вызывали сочувствие, некоторых хотелось разодрать на части голыми руками, но равнодушной не оставил никто.. Советую к прочтению всем желающим)
Хорошего дня)

Читать далее
81
1,3K
LeRoRiYa26 августа 2013 г.
Чудовий детектив+трохи містицизму. Не так подобається мені, як "Кров кажана", але дуже-дуже цікаво.
Думаю, з цієї книжки вийшов би непоганий фільм.
Мова автора неймовірна!
Раджу читати всім, хто здатен оцінити красу оригінального тексту.
19
618
mokasin15 апреля 2013 г.
Фраза з книги "Ми часто шукаємо не там і не тих" якнайповніше відображає мої відчуття після її прочитання. Адже розрекламовані в Інтернеті бажання зняти фільм за твором малювали в моїй уяві карколомні пригоди і заплутаний сюжет. Натомість я отримав масу задоволення зовсім від іншого – мови автора, трагічної історії кохання, кінцівки, яка навертає на очі сльози.
Найбільше сподобалось дві речі:
1) найменші, на перший погляд незначні дрібниці автор вдало використовує у подальшому. Наприклад, опис мови друга Ігорка, коли він жує гумку

— Слухай‚ стаий‚ — жував він слова разом із м’ятною жуйкою‚ — тебе давно шукає кіт.
— Який кіт? — витріщив я очі на Ігорка. — Мені ще цього бракувало.
— Та не кіт‚ а… — він витяг із рота жуйку‚ — Кріт. З «Відомостей».

потім знаходить іронічне відображення у описі вивіски:

Я припаркувався біля телеграфу‚ де з напису випала літера «р» — телег аф‚ і подумав‚ що цей напис чіпляв‚ розбудовуючи державу‚ мій друг Ігорко‚ коли жував м’ятну жуйку.

2) Опис кохання з Саною– це щось! 1450 слів без жодного розділового знаку читаються на одному подиху. Без вульгарщини, притаманної жіночим романам.
Одним словом, не надзвичайно захоплююче, але оригінально і, як на мене, стильно. Тверда "четвірка".
Читать далее
16
515

Все рецензии

Цитаты

robot9 апреля 2013 г.
Ми часто шукаємо не тих і не там.
8
1,1K
ValyaGorb2 марта 2017 г.
Коли я постану із праху, то поведу за собою світ
2
493
AnaPolysmak7 июня 2015 г.
Мій диявол - це ти.Адже бувають і добрі дияволи.Я читала...
2
326