Дожити до весни

Життя як детектив. Життя як драма. Життя як воскресіння. Три захопливі історії – про кохання і зраду, любов і ненависть, надію і випробування – туго вплетені в суспільні реалії України. Анна. Єва. Анабель. Що їх поєднує? А може, це сюжет однієї жіночої долі, дуже непростої, непередбачуваної, сповненої таємниць, із карколомними поворотами? Бо ж тричі мала розпрощатися з життям онука поліського скрипаля Луки Баскаля, остання гілочка родинного дерева, коріння якого – поліська красуня та наполеонівс...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

13 оценок

5
23%
4
46%
3
23%
2
8%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 18Хотят прочитать 8

Рецензии

EslavaSabio
25 марта 2019
«У самотності багато відтінків»
Відчувається рідна українська душа. А тим більше – така близька Волинь. Для мене це перша книга авторки, перше знайомство з її творчістю. І можу сказати, що це доволі непоганий початок. Я вражена тим, як письменниця описує волинські села, пейзажі, людей, занурює свого читача в історію.
«Червона панна». Найцікавіший елемент всієї книги, де оповідь ведеться від неживого предмету, однак він має таку душу. Це чарівна скрипка, історія якої сягає часів Наполеона. Лише в руках справжніх музикантів «червона панна» оживає, а своєю гармонією зачарує чи не кожного. «Людина може прожити й без скрипки. Скрипці без людини не можна ніяк. ЇЇ злети і падіння, популярність і слава, любов і захват – все-все-все залежить від того, в чиїх руках їй судилось опинитися». Скільки ж життєвих історія побачила ця іноземна красуня, скільки сама всього пережила.
Одна жінка, три історії. Анна, Єва, Анабель – що ж поєднує ці три імені в одну карколомну долю? Я навіть не відразу зрозуміла, що це одна особа. Жінка, якій хочеться співчувати. Жінка, яка надихає. Жінка, яка ніколи не здається. Щоб зрозуміти всі перипетії в долі героїні, потрібно пройти з нею пліч-о-пліч від далекого минулого до сьогодення.
Я не можу зрозуміти, що мені було не так. Можливо герої справді занадто ідеалізовані, бо місцями книга нагадувала справжню волинську казку. А можливо, саме це і додавало якогось шарму та легкості.
До останньої сторінки було невідомо, чим закінчиться ця історія. Чи на трагічній ноті, чи скрипка знову заграє алегро. Інтрига витримана до самого кінця, а місце для роздумів все одно залишається.
Читать далее
Содержит спойлеры
2 понравилось
0
412
anhelsea
5 февраля 2019
Книга з гармонією
В романі української письменниці Надії Гуменюк витриманий тонкий баланс. Сюжетні лінії переплетені майстерно, діалектизми змальовують колорит місцевості і характерів, занурення в історію не перевантажує сприйняття, описи природи образно передають не лише фон, а й атмосферу. У книзі використовується прийом персоніфікації неживого предмета, котрий стає його душею, червоною лінією розповіді. Детективна складова додає інтриги і динамізму. Деталі вплетені гармонійно і чуттєво. Все в романі має міру і значення.
Книга складається з трьох розділів, кожен з яких названо новим жіночим іменем. Але всі вони поєднані в одне ціле талановитою письменницею. “Дожити до весни” захоплює з першої сторінки і тримає до останньої.
“Анна. Життя як детектив”.
Книга починається різким поворотом у житті головної героїні. Його ламають, безжально калічать. За що? Юна дівчина зрозуміти поки не може. В читача виникає багато питань, відповіді на які розкриваються поступово.
Сучасність переплітається з минулим. Адже це не просто історія однієї героїні, а цілого роду: їхні драми, втрати, війни і кохання. А розповідь цю веде скрипка! Вона має особливе звучання, червоний колір і жіночності душу. Одного разу закохавшись в молодого скрипаля, вона навіки зберігає вірність його нащадкам, впізнає його пальці в доторках наступних поколінь. “Червона панна”, як прозвали інструмент, виступає символом роду, а часом і причиною драматичних поворотів.
“Єва. Життя як драма”
В цьому розділі сучасники знову можуть зануритися в атмосферу, коли все, не відповідне соціалістичному реалізмові, піддавалися нещадній критиці. Коли митців принижували, ламали, заганяли в глухий кут. Перевиховання підлягали всі, хто бодай трохи відрізнявся, виінакшувався.
Життя головної героїні теж зачіпила ця хвиля. Проте складається враження, що найбільшим розчаруванням її життя є невиправдані надії. Вона так і не стала тою, ким мріяла з дитинства, кохання її життя нерозділене, поговорити про наболіле навіть немає з ким. І в цій журналістці, котра прагне по совісті виконувати роботу, можна вгадати себе. В її прозаїчній буденності. В тому, як усе, що вона плекала роками, швидко руйнується. Але в неї ще є ціль.
“Анабель. Життя як перезавантаження”
Третій розділ починається історією вовка і є найбільш чутливим моментом книги. Проймає до сліз. Вовки обирають пару на все життя. Вовчиці ніколи не кидають дітей. Вони пам'ятають людей, з якими зустрічалися, навіть якщо це було ще в дитинстві.
Нарешті всі ниточки починають сплітатися в одну виразну картину. Головна героїня проводить своє розслідування. Читач з цікавістю слідкує за розвитком подій і думок. Роман доповнюється новими барвами. Зимовий хутір в лісі. Незаконна вирубка дерев. Втручання в корупційну систему і покарання за це. Навіть коли основна інтрига книги розв'язана, історією не відпускає. До останніх сторінок невідомо, завершиться вона трагічно чи щасливо. Але в її кінці обов'язково з'явиться голос “червоної панни”.
Читать далее
2 понравилось
0
359
yasnazirka
5 января 2019
Занадто вже штучні всі герої - або просто ідеальні, або, навпаки, закінчені негідники. Так собі - читати можна, якщо вас влаштовують персонажі схожі на тих, що в мексиканських серіалах. Дочитала тому, що просто не маю звички не дочитувати книгу до кінця.
0
285