Цитаты из книги Стара холера

Стара холера – то любов, яка ніяк померти не здатна. Того й ходить по світу, людей зораблює. До кого у вічі заглядає, той довго жити буде бо його душу насінням особінним засіває.

- Я тебе ревную д опонеділка, - сказав Степан.

• А я тебе до всіх інших днів, - сказала Ліза. - Коли ти не зі мною.

– Іруню, ти знаєш, що таке щастя?
– Щастя – це коли багато кави, шампана і бажаючих носити тебе на руках...

Вчителиці нещасні люди, особливо філологині.

«Мамо, мені нема чим дихати, – подумала Єва. – Мені нема чим дихати і я не хочу дихати».
Ось-ось вона мала впасти, але не падала.
Ось-ось мала померти, але жила.
Зрозуміла: і житиме. І то було найстрашніше.