Сестри крові

Події роману розвиваються в Ґданську, на українському корсарському кораблі «Стрибог», який полює на іспанські ґалеони, та, звичайно, у Львові. Діють в ньому здебільшого ті самі герої, що й в романі «Аптекар», хоча з’явилися й нові. Однак якщо в «Аптекарі» головним героєм був лікар Лукаш Гулевич, то тут — Юліана, яка переодяглася на хлопця Лоренцо, щоб помститися вбивцям своєї сестри. З моменту, як у бернардинському монастирі виявлено «Біблію диявола», нею відразу зацікавилися і Папа Римський, і...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

21 оценка

5
43%
4
48%
3
10%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 23Хотят прочитать 34

Рецензии

Аноним25 июля 2020 г.
А ти приходь, та тільки не востаннє...
Роман Сестри крові , не повноцінне, але все ж таки пряме продовження Аптекара
Пам‘ятаю, в своїй рецензії на останню писала: «Це інший світ, це інший Львів. Здається, тут немає місця сантиментам, та все ж знаходиться. Здається, вже нічим не можна здивувати, та все ж дивуєшся.
І усміхаєшся, і сумуєш, і перегортаєш з жалем останню сторінку... Мало. Хочеться ще.«
Ну от, дочекалася. Прочитала. І вражена ше більша.
Тому що автор не виснажився, не списався, навпаки, розкрив тему ще більше, багато чого прояснив і доповнив.
Після довгих і тривалих мандрів, небезпечних пригод на корсарських кораблях, Юліана вирішує повернутися у такий жаданий Львів. Про образ Лоренцо не може бути і мови, адже його тут після минулого візиту чекає сувора кара. А тому у місто припливе сестра-близнючка відважного юнака, яка й гадки не має, де перебуває її «брат».
Разом з нею з палуби корабля сходять вишукані і елегантні молодики Франц і Ульріх. Франца ми пам‘ятаємо, це ж сам чорт, помічник чорнокнижника. А от Ульріх - упир, хто б міг запідозрити таке, дивлячись на цього красеня.
А Львів переживає не легкі часи. Під його мурами, готові до штурму, формуються війська Богдана Хмельницького, а в його околицях невдоволені селяни формують свої повстанські загони. Облога буде хоч і не тривалою, але запеклою и кривавою. Кодна сторона вважатиме себе вправі боротися за свої інтереси. А львів‘яни просто боронитимуть рідне місто, адже що іще залишається робити, якщо хочуть захопити твоє, кровне?
В самому місті теж вирують неабиякі пристрасті. По-перше, тут переховується іспанський принц, син короля Філіпа Четвертого Хуана, по-друге, в Бернандинський монастир прибув Сам Великий Інквізитор Дієґо де Арсе-і-Рейносо з Мадрида, по-третє, місто наводнили чарівні леді, насправді ж, наймані убивці з ордену «Sanguinis sorores! — Сестри крові! Це такий особливий орден в Шварцвальдському монастирі, де вишколювали убивць. Кожна з «сестер» мала свій особливий почерк. Хтось убивав ниткою хтось голкою. Хтось добре володів шпагою, як наша Юліана.
Юліана! Теж, вона теж виявляється «сестра крові», яка переховується від Ордену, що її виховав, тому що так і не змогла прийняти його закони.
За іспанським принцем полюють вбивці, Великий Інквізитор прибув забрати «Біблію диявола», що була надиктована і справді самим дияволом монаху-бернандинцю, а аестри крові прибули кодна зі своїм власним завданням, кодна за власною жертвою. Окрім Юліани, звичайно ж. Вона просто прибула до старих друзів. Ну і щоб остаточно пересвідчитися, що власними руками знищила своє кохання.
Що тільки не чекає читача на сторінках цього роману. Облога Високого замку, Богдан Хмельницький зі своїми приспішниками, пожари і заколоти.
Буде навіть свій Голем, що захищатиме місто нарівні з чортом і упирем. Дивно звучить, правда ж? Але якось воно так гармонічно у Винничука, і красиво, і ці образи не іронічні, не пародійні, ними і справді захоплюєшся.
Буде і фоліант на жаб‘ячих ніжках (Франц любить пожартувати), і равин, що його
знищить.
Доля випробує друзів на міцність. Але для справжньої дружби немає нічого неможливого. А якщо друзі схильні до авантюр - то тим більше.
Сильна книга. І сюжетом, і змістом. Автор показав нам історичні події жовтня 1846 з нової, дуже хочеться надіятись, правильної сторони. Це не може не радувати. Це не може не зацікавити. Тим більше, коли задіяні герої, які давно полюбилися.
І усміхаєшся, і сумуєш, і перегортаєш з жалем останню сторінку... Мало. Хочеться ще.
Перевод.
Роман Сестры крови , не полноценное, но всё же прямое продолжение Аптекаря
Помню, в своей рецензии на последний я писала: «Это другой мир, это другой Львов. Кажется, здесь нет места сантиментам, и всё же находится. Кажется, уже ничем нельзя удивить, но всё же удивляешься.
И улыбаешься, и грустишь, и листаешь с сожалением последнюю страницу ... Мало. Хочется еще.»
Ну вот, дождалась. Прочитала. И поражена ещё больше.
Потому что автор не истощился, не исписался, наоборот, раскрыл тему ещё больше, многое прояснил и дополнил.
После долгих, продолжительных скитаний, опасных приключений на корсарских кораблях, Юлиана решает вернуться в желанный Львов. Об образе Лоренцо не может быть и речи, ведь его здесь после прошлого визита ждёт суровая кара. Поэтому в город приплывёт сестра-близнец отважного юноши, которая понятия не имеет, где находится её «брат».
Вместе с ней с палубы корабля сходят изысканные и элегантные молодые люди Франц и Ульрих. Франца мы помним, это же сам черт, помощник чернокнижника. А вот Ульрих - упырь, кто бы мог заподозрить такое, глядя на этого красавца.
А Львов переживает нелёгкие времена. Под его стенами, готовые к штурму, формируются войска Богдана Хмельницкого, а в его окрестностях недовольные крестьяне формируют свои повстанческие отряды. Осада будет хоть и не продолжительной, но ожесточённой и кровавой. Каждая сторона будет считать себя вправе бороться за свои интересы. А львовяне просто будут защищать родной город, ведь что ещё остается делать, если хотят захватить твоё, кровное?
В самом городе тоже кипят нешуточные страсти. Во-первых, здесь скрывается испанский принц, сын короля Филиппа Четвертого Хуана, во-вторых, в Бернандинский монастырь прибыл Сам Великий Инквизитор Диего де Арсе и-Рейносо из Мадрида, в-третьих, город наводнили очаровательные леди, на самом деле, наёмные убийцы из ордена «Sanguinis sorores! - Сестры крови! Это такой особый орден в Шварцвальдском монастыре, где обучали убийц. Каждая из «сестёр» имела свой особый почерк. Кто убивал нитью, кто иглой. Кто-то хорошо владел шпагой, как наша Юлиана.
Юлиана! Она тоже оказывается «сестра крови», которая скрывается от Ордена, который её воспитал, потому что так и не смогла принять его законы.
За испанским принцем охотятся убийцы, Великий Инквизитор прибыл забрать «Библию дьявола», которая была надиктованные действительно самим дьяволом монаху-бернандинцу, а сёстры крови прибыли каждая со своим собственным задачам, каждая за собственной жертвой. Кроме Юлианы, конечно же. Она просто прибыла к старым друзьям. Ну и чтобы окончательно убедиться, что собственными руками уничтожила свою любовь.
Что только не ждет читателя на страницах этого романа. Осада Высокого замка, Богдан Хмельницкий со своими приспешниками, пожары и мятежи.
Голем, который будет защищать город наравне с чёртом и вампиром. Странно звучит, правда? Но как-то оно так гармонично у Винничука, и красиво, и эти образы не иронические, не пародийные, ими действительно увлекаешься.
Будет и фолиант на лягушачьих ножках (Франц любит пошутить), и раввин, который сумеет уничтожить эту злосчастную книгу.
Судьба испытает друзей на прочность. Но для настоящей дружбы нет ничего невозможного. А если друзья склонны к авантюрам - то тем более.
Сильная книга. И сюжетом, и содержанием. Автор показал нам исторические события октября 1846 с новой, очень хочется надеяться, правильной стороны. Это не может не радовать. Это не может не заинтересовать. Тем более, когда задействованы герои, которые давно полюбились.
И улыбаешься, и грустишь, и листаешь с сожалением последнюю страницу ... Мало. Хочется ещё.

Читать далее
61
611
Аноним5 августа 2020 г.
Юрій Павлович - один із авторів, чиї твори я читаю регулярно. Бо - особливі. У цих творах завжди неперевершена атмосфера, продуманий до деталей сюжет і яскраві незабутні образи.
Перш за все хочу сказати, що була дуже рада зустрічі з давніми знайомцями - героями роману Юрій Винничук - Аптекар . Звісно, не можна сказати, що маємо справу з серією книг, проте разом вони утворюють уже свій особливий світ, у якому героїв неможливо сприймати інакше, як живих людей.
Мушу зізнатися, що мене приголомшила історична сюжетна лінія, власне, те, як сприймали львів’яни Богдана Хмельницького - гетьмана, про якого інакше як про визволителя України (або принаймні великого борця за свободу), здається, не можна було й помислити. Саме таким "батьком вольності" Богдан Хмельницький постає із численних літературних і художніх творів. А тут - просто переворот із ніг на голову (а може, навпаки?). Обожнюю книжки, які ламають стереотипи.
Львів - це завжди таємниця. У Юрія Павловича ця таємниця об’ємна й багатогранна. Адже у його львівській історії є іспанський принц і "Біблія диявола". Та найбільше мені сподобалася історія про найманих убивць - "Сестер крові". Здається, тут вже неможливо вигадати щось неочікуване, але серед сестер виявляються й наші улюблені герої.
Особисто мене трохи розчарувала ЛГБТ-тематика, але то просто автор, який любить інтригувати та провокувати.
Як на мене, слід чекати на продовження історії. Принаймні, я б прочитала із задоволенням)
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Юрий Павлович - один из авторов, чьи произведения я читаю регулярно. Потому что - особенные. В этих произведениях всегда непревзойденная атмосфера, продуманный до деталей сюжет и яркие запоминающиеся образы.
Прежде всего хочу сказать, что была очень рада встрече со старыми знакомыми - героями романа Юрий Винничук - Аптекарь . Конечно, нельзя сказать, что имеем дело с серией книг, однако вместе они уже образуют свой особый мир, в котором героев невозможно воспринимать иначе, как живых людей.
Должна признаться, что меня потрясла историческая сюжетная линия, собственно, то, как воспринимали жители Львова Богдана Хмельницкого - гетмана, о котором иначе как об освободителе Украины (или хотя бы великом борце за свободу), кажется, нельзя было и помыслить. Именно таким "отцом вольности" Богдан Хмельницкий предстает из многочисленных литературных и художественных произведений. А здесь - просто переворот с ног на голову (а может, наоборот?). Обожаю книги, которые ломают стереотипы.
Львов - это всегда тайна. У Юрия Павловича эта тайна объемная и многогранная. Ведь в его львовской истории есть даже испанский принц и "Библия дьявола". Но больше всего мне понравилась история о наемных убийцах - "Сестрах крови". Кажется, здесь уже невозможно придумать что-то неожиданное, но среди сестер оказываются и наши любимые герои.
Лично меня немного разочаровала ЛГБТ-тематика, но это просто автор, который любит интриговать и провоцировать.
Мне кажется, следует ожидать продолжения истории. По крайней мере, я бы прочитала с удовольствием)
Читать далее
27
260
Аноним15 января 2022 г.
Класичний сюжет у фентезійній обгортці
Коли ж я востаннє читала історичний роман..? Щойно! Так, бо "Сестри крові" це ніщо інше, як класичний сюжет про облогу одного міста. Саме Львів та його підготовка до облоги військами Богдана Хмельницького займає в романі центральне місце. Все інше - антураж, рухомі декорації для відображення тих подій. Я не історик, тому особливо задоволення від читання документальної частини не отримала, а от фентезійна мене дуже надихнула.
Анотація обіцяла розповідь про Юліану, яка, переодягнувшись хлопуем, подорожує корсарським кораблем до Львова. Дівчині дійсно відведено велику роль в оповіді, проте мені не вистачило розвитку цього персонажа. Всі перепетії, що траплялися на її шляху вирішувалися миттєво, та ще й на її користь. Вона у всякого знаходила допомогу і підтримку, байдуже в якому образі (хлопця чи дівчини) виступала. Також не вистачило трохи придворних інтриг, адже ж у романі фігурують і Папа, і королева Христина, і іспанський принц, і таємничий орден убивць, і ще багато чого, що додає історії українського колориту і фантасмагорії.
Я щиро вірю, навіть, сподіваюся, що дилогія до якої входить "Аптекар" та "Сестри крові" матиме продовження на фентезійній заквасці. Бо всі фантастичні чудасії, якими щедро приправивлений роман, приголомшують. Про них хочеться дізнатися більше. Крім того в житті Юліани ще не поставлено крапку. А як що до упирської парочки? Тож сподіватись на продовження. Бо ж не можна отак от просто взяти, придумати класних героїв, а потім їх покинути
Читать далее
2
71

Все рецензии

Цитаты

Аноним29 июня 2020 г.
Коли прийти? Приходь либонь весною,
Бо нині бачиш — вечір і сльота,
Тумани, мов орли над головою,
І ти така похмура і не та.
І все навколо дике й непривітне,
Що в дощовій краплині нишкне страх,
Уже себе самих останні квіти
Слухняно розпинають на вітрах.
А дні такі бездонні і бездомні
Повз наші вікна линуть вдалину,
І кішкою набридливою втома
Своїм нявчанням хилить нас до сну.
І ти така далека і печальна,
Хоч і покірно-тиха, як колись,
Побіля ніг твоє сумне мовчання,
Немов калюжі крови розлились.
Хай божевільний вечір диригує
Симфонією тиші і журби,
Та свічка щось уперто нам віщує
І радить мені більше не любить.
А ти приходь, та тільки не востаннє...
Руками посвіти собі в імлі.
Приходь в ту ніч, коли мене не стане,
Коли й тебе не буде на землі.
Читать далее
3
302