Цитаты из книги Майже вільна

Я в захваті від того, що Елен підбирає собі візок так само, як приміряють взуття. Я в захваті, що вона розповідає про свободу у творах Пруста, поправляючи защіпку на поясі для панчіх. Я в захваті, що вона шукає бажання в моїх очах, наче вчителька, що перевіряє, чи не надто тямущий учень засвоїв урок.

Тут моя свобода, мій край, мій простір. Моє життя. А на землі - я ув'язнена. Ну, добре, перебільшую... Скажімо: майже вільна.

Світ таки паскудний, Шарлю. Ось чому ми літаємо... щоб втекти від нього... Знаєш, що є справжнім земним тяжінням? Гроші.

Я відчував, що мати чи то пригнічена, чи розчулена, чи ображена; ми переживали однакові стани, але не одночасно.

Неймовірно, як ми недооцінюємо людей, коли живемо поруч із ними.

- Какая удача, что я сирота. Насколько лучше быть избранной за то, что ты делаешь, чем отвергнутой за то, чем ты являешься.

Ця дівчина поєднала у собі те, що я завжди шукав у жінках, те, що вважав несумісним: дитячість, самотність, гумор, милість і секс.

Наша свобода слишком драгоценна, чтобы замкнуться в рамках супружества. Будем любить, пока любится, сохраним сладостное ощущение мимолетности счастья, не осознавая, как прочно оно установилось.

По мне, на свете мало найдется впечатлений, способных по части унылости соперничать с рождественским ликованием взрослых.

Настоящая драма, подлинная несправедливость - продолжать жить, чувствуя, что никому больше не нужен. Или умереть бессмысленно, воображая, что кого-то этим спасаешь.

Человек не имеет права скулить, пока у него есть хотя бы возможность жаловаться.

Молодість минає надто швидко в доступних розвагах та яскравому марнуванні часу, а потім настає гіркий розпач егоїстів, коли вони підбивають підсумки...

...-ця дівчина, вдаючи, що кохається зі мною на інвалідному візку, пробудила в мені цілком забутий світ, нагадала про життя, де існує довіра, де діляться таємницями, де насолоджуються інтимними стосунками, наче подруга дитинства, якої в мене ніколи не було, хіба тільки у снах.

Молодість минає надто швидко в доступних розвагах та яскравому марнуванні часу «...»

Разъезжая по свету, люди мало-помалу все же меняют этот мир, причем без особой нужды.

Иллюминация, гирлянды, красные щеки спешащих мимо прохожих, сюрпризы, предназначенные пустить пыль в глаза, улыбка, выражающая непременное веселье, или чада, торжественно несомые на руках, - все напоминает мне, что, может быть, настанет время, когда я смогу сделать из своей жизни что-нибудь путное.