Над прірвою в іржі

Я сиджу пліч-о-пліч з бабцею і підглядаю до неї в газету. Бо як не підглядати, якщо там на весь розворот товстий заголовок "Сексуальная жизнь Путина происходит...". Решта тексту дрібним шрифтом, тому, крім виділених цитат автора, нічого розібрати не можу. А бабця — в окулярах, якими й водить від рядка до рядка, ніби повільно заперечливо хитає головою, не погоджуючись із написаним. Та й дійсно, можна подумати, ніби буває секс на четвертій президентській каденції. Хіба із власним народом.

Завжди залишається загадкою, де проходить та межа, за якою людина вирішує тобі довіряти й ділитися з тобою своїм безумством. Але божевілля, яке вистрибує із рота старої і обсідає мене з ніг до голови, таке щире й прекрасне, що в ньому можна втопитися.

Укрзалізниця — це одна з найбільших у країні соціальних мереж. Вона, як і будь-яка інша, спочатку викликає залежність і потребу бути включеним. Але що довше ти в ній перебуваєш, то більше претензій нагромаджується, дедалі рідше до неї хочеться потрапляти й усе більше знайомих хочеться повидаляти з профілю.