Таємниця покинутого монастиря

Добре бути Обраним чи Обраною, коли живеш у вигаданому світі. А якщо це реальність повоєнної Польщі? І якщо ти один із тринадцяти підлітків, яких янголи зібрали в покинутому монастирі? Навіть те, що тебе покликали янголи, не дуже заспокоює. Бо щось із ними не так. І щось не так із цим покинутим монастирем, і з містечком, біля якого він розташований, і з тими підлітками... І з тобою теж?.. Не ходи вранці до саду… Не гуляй під час грози… Не довіряй янголам… Залишайся серед живих, щоб р...

Жанры

Книга из цикла

Ніна Панкович

Анна Каньтох

4,3

(56)

Таємниця проклятого лісу

Анна Каньтох

4,5

(29)

Таємниця тринадцятої години

Анна Каньтох

4,7

(18)

Рейтинг LiveLib

4,3

56 оценок

5
55%
4
32%
3
11%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 65Хотят прочитать 98

Рецензии

Аноним7 февраля 2022 г.
Не довіряй ангелам
В покинутому монастирі істоти, що називають себе янголами, зібрали тринадцять підлітків для якоїсь надзвичайної місії. Як потім виясняється - серед них має бути обраний, наділений вродою, відвагою, силою, розумом і винахідливістю, і цей обраний має перемогти Бестію, істоту космічну, наділену надзвичайною силою людської видумки і уяви.
Та життя вносить свої корективи. В монастир приїжджають тринадцятеро дітей, але один із них є самозванцем. Це призводить до непердбачуваних подій.
Дивний світ змалювала нам Анна Кантьох. Крилаті істоти, ніби й ангели, та це не є так. Вони наділені магічними здібностями, але не всесильні. Вони тримають одного із своїх соплемінників, як приманку для Бестії, і не гнушаються користуватись допомогою дітей, щоби вберегтися від зла. Навіть якщо діти зазнають страждань.
На диво при таких пригодах книга не емоційна. Діти ніби і розбилися по інтересах і вподобаннях, але відчувається, що кожен сам за себе. І тільки у фіналі вони хоч трохи повилазили із своїх шкаралупок.
Непогано взагалі, але я чекала трохи іншого. Не скажу, що розчарована, та є якесь відчуття недосказаності. У мене виникло дуже багато питань, на які відповіді не знайшлося. Але це ж перша книга циклу. А тому, надіюсь, все ще попереду.
Перевод.
В заброшенном монастыре существа, называющие себя ангелами, собрали тринадцать подростков для какой-то чрезвычайной миссии. Как потом выясняется - среди них должен быть избранный, наделённый красотой, отвагой, силой, умом и изобретательностью, и этот избранный должен победить Бестию, космическое существо, обладающее чрезвычайной силой человеческого вымысла и воображения.
Но жизнь вносит свои коррективы. В монастырь приезжают тринадцать детей, но один из них является самозванцем. Это приводит к непредсказуемым событиям.
Удивительный мир обрисовала нам Анна Каньтох. Крылатые существа, вроде бы ангелы, но это не так. Они наделены магическими способностями, но не всесильны. Они держат одного из своих соплеменников, как приманку для Бестии, и не гнушаются пользоваться помощью детей, чтобы уберечься от злых сил, и им наплевать, что дети могут пострадать при этом.
Удивительно, что при таких приключениях книга не слишком эмоциональна. Дети вроде бы и разбились по интересам и предпочтениям, но чувствуется, что каждый сам за себя. И только в финале они хоть немного вылезли из своих скорлупок.
Неплохо вообще, но я ждала немного другого. Не скажу, что разочарована, но есть ощущение недосказанности. У меня возникло очень много вопросов, на которые не нашлось ответа. Но это же первая книга цикла. Поэтому, надеюсь, всё ещё впереди.
Читать далее
49
568
Аноним24 июня 2022 г.
Я так довго облизувалася на цю серію! І таке розчарування…
Антураж. Повоєнна Польща (розруха + комуністи). Янголи, які падають з неба, яких ловлять УБісти, а тому набожні громадяни їх рятують і переховують (за що за ними може приїхати чорна автівка). Покинутий монастир, про який нічого не пам’ятають навіть жителі найближчого містечка. Діти-обранці, які мають здійснити місію…
З антуражем все ОК. А от із втіленням історії – ну, таке…
15-річна Ніна – звичайний підліток. Вона ходить до школи, читає пригодницькі та детективні книжки, не може визначитися чи вірить вона у Господа чи ні, і чи гріх, що вона не ходить по неділях до костьолу. Вона вважає себе звичайною, тому геть не розуміє, чому янгол обрав її і вона має поїхати аж у Маркоти у табір. Потягом вона їде сама, а тому направду недовга дорога виявляється надто довгою, бо дівчинка має хист втрапляти у халепи. Монастир викликає дрижаки не тільки своїм виглядом, а й фізичні (бо холодно навіть влітку, а монастир, як ми пам’ятаємо, покинутий, а отже давно не пристосований для життя). З обслуги лише бундючний водій (і за сумісництвом щось типу майстра на всі руки) і не менш «привітна» куховарка. Головує над тринадцятьма різновіковими дітьми молодиця Целіна, яка сама не знає як із цим впоратися. А у кімнаті нагорі сидить янгол, який їх тут усіх скликав, але не має наміру спілкуватися. Єдині двоє дорослих одразу попереджають: не ходити вранці до саду та не гуляти під час грози. Всі діти збентежені обстановкою, але ж всі настільки пишаються своєю обраністю, що нікому в голову не приходить «що я роблю в цьому місці?». А потім зникає хлопець. Пошуки не дають результату, а Целіна не знаходить нічого кращого як сказати, що він просто повернувся додому. Ніна, гуляючи не менш моторошним садом натрапляє на ділянку з мертвих дерев. Як виявляється пізніше її називають Диявольським Колом. Те, що ділянка кожного дня розростається, турбує лише Ніну, всі інші, включаючи Целіну, просто не зважають. І от нарешті, після зникнення ще одного хлопчика, привідкривається мета зібрання: серед дітей має визначитися Обраний, якому належить битися із Бестією і врятувати світ (ага). Як він має визначитися? А хто його знає. Якось. Діти цілими днями тиняються територією, ніхто за ними не слідкує, ніхто не проводить ніяких занять чи змагань. Ніна може піти у сусіднє містечко (година пішки!), нікому не сказати, і ніхто і не буде хвилюватися. Обід та вечерю готують діти. Самі! Мабуть серед властивостей можливого обраного є і кулінарні таланти на мінімалках.
Книга аж занадто нудна. Так довго розкручується сюжет з багатьма відокремленнями, які доречні і не доречні. Характери прописані поверхово. Я розумію, що головна героїня - Ніна, її найбільше в тексті, але окрім неї обраних ще дванадцятеро хлопців і дівчат, яких я собі так і не уявила. Єдина доросла – Целіна – інфантильна безпорадна особа. Її зв’язок з янголом так і залишився незрозумілим, адже склалося враження, що дівчина сама не йме тями, що тут робить. Янгол – то окрема парафія. Він вас таки здивує, але не знаю з яким знаком. Фінал млявий, хоча і героїчний. Але продиратися до нього 500 сторінок, а потім отримати «помах чарівної палички» (образно) якось розчаровує.
Читать далее
9
507
Аноним11 августа 2021 г.
А виявилось все не так
Взагалі, я намагаюсь уникати теми янголів в літературі. А тут піддалася вмовлянням подруги і прочитала...
І де ж янголи? Істоти, що в образі янголів падають з неба - то уже не янголи, бо ж їх мали вигнати з Раю. 13 дітей у монастирі, то також цікаве число, бо його ще називають "чортовою дюжиною". Та й те, що відбувається у старому монастирі за присутності янгола більше скидається на якийсь диявольський план. І от якщо б авторка не називала цих створінь янголами, можливо, мені б сподобалось більше, але не факт.
Що ж до самого сюжету, то він дійсно розтягнутий. Усі ті дивні діалоги між дітьми, абсолютне несприйняття Ніни усіма оточуючими, окрім хіба старої жіночки з міста, опікунка, яка навіть не знає, де у них аптечка - усе це здається великим перебільшенням. Сюжет тримали докупи надто тонкі ниточки, бо часом нам давали якісь докази того, що думати треба саме так, а інколи треба було просто повірити думкам дівчинки, які нічим не підтверджувались.
Перші дві, коли періодично з'являлись уривки подорожі зі Славеком, тримали мою увагу. Далі ж книга змогла мене зацікавити лише в останній чверті. А всі ті гвинтівки, що те й діло почали стріляти під кінець книги, у самому сюжеті розвішені доволі нудно та нецікаво, тож коли ці події виявляються важливими - це шокує ніби справжній рояль у кущах.
Зазвичай, коли книга мені сподобалась, я одразу хочу читати продовження. Тут же такого не сталось...
Читать далее
3
704