Місце для дракона

Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні.

Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину?

Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша.

До слова – ваші крила… Вони не декоративні? Ви можете літати?
– Звичайно.
– Ну й даремно. Літати вам суворо забороняється. Ми до цього, скажемо відверто, просто не готові. Мусите якось на землі собі раду давати. А то у нас народ, знаєте, допитливий. Подивиться, подивиться котрийсь та й собі, чого доброго, злетіти захоче. І цього ніяк не можна допустити… То ви вже якось без крил, добре? Не хвилюйте уми, так би мовити…

Мудрий завше поступався дурному!
— І глупота завойовувала світ.

Це так противно - бути дорослою! Всі тільки й туркотять про заміжжя.

Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!

— Але ж таке не буває. Де хто чув, щоб дракон займався книгами?!
— Ви ще не все знаєте. Він і вірші пише.

Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці...

Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп'ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину?