Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. 1. В Україні

Не так давно один радянський «емігрантознавець», не мавши проти мене серйозніших обвинувачень, напав на мене за те, що я, мовляв, дезертував від обов’язку служити Сталінові й родині. Він не познайомився з моєю справою в військкоматі. Я й так не мав бути на фронті. Інша річ, що я не мав ніякого бажання брати участь у цій безглуздій війні двох диктаторів і пишаюся тим, що таки не брав.

Коли запроваджувано нашпорти, треба було визначити для пашпорта свою національність, я усвідомлював, що було б куди безпечніше написатиросіянин, і це цілком залежало від мого вільного вибору, але після недовгих вагань я вибрав —українець.