Береги дванадцяти вод

Подорож – як люлька. Нею затягуєшся, ніби димом доброго тютюну, але найкращі почуття, як і найчіткіші сприймання, постають уже після неї.

Відчувати солоні бризки шторму - така ж потреба, як пити воду, як мати щорічну весну, як жити.

Татуювання - це справжній морський календар. Сині й червоні малюнки збираються протягом багатьох років, по багатьох портах. Це своєрідна лірика і специфічна інтимність щоденника.

Від моря не можна вилікуватись.
Море, подорож, мандри - все це як добра люлька. Що довше її палити, то тяжче з нею розлучитися.