Ця книга не просто дає нові знання, вона змінює звичний погляд на життя загалом. Під обкладинкою «Економіки бідності» вміщено результати десятків, якщо не сотень, багаторічних досліджень життя людей у країнах третього світу. І направду, ці результати вражають.
Виявляється, бідність – це не вирок, і не заздалегідь визначена доля для мешканців Кенії чи Індії. Вона – наслідок вкоріненої негативної моделі поведінки населення. Наприклад, свідомої відмови від вакцинації або ж від використання антимоскітних сіток, що тягнуть за собою хвороби, голод і зниження працездатності. Нехитрі блага цивілізації, які потрапляють до бідних регіонів завдяки спеціальним програмам міжнародних організацій, не дають бажаного ефекту їх населенню переважно тому, що вони… безкоштовні!
Парадокс. Але більшість бідняків радше готові купити собі телевізор, аніж вкладати ті самі гроші в освіту своїх дітей. Лікувати серйозні хвороби вони йдуть набагато охочіше, ніж за очисним засобом для питної води, який міг би бути чудовою профілактикою тих хвороб. І таких прикладів книга наводить безліч.
Боротися не з наслідками, а з причинами бідності у світі – ось основний меседж книжки. Почати варто із загальнодоступної освіти. Як показують спостереження авторів, саме цей крок є найважливішим на шляху до процвітання націй в майбутньому.
3 понравилось
