
non-fiction українською
SlavaGumenyuk
- 13 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Буквально з перших сторінок автор нас знайомить зі своїм ставленням до Росії. Як сильно він ... не любить цю країну. І далі майже кожна глава просякнута політикою - політика України, Росії, Америки, Китаю і навіть Радянський Союз з'являється. Ну навіщо, автор, навіщо? Приємно читати про місця і людей. Мені було приємно згадати місця, міста, острови, де бувала я в свою подорож по Азії. Але серйозно, весь настрій псували висловлювання на політичні теми, про те, що всі, хто з Росії - мудаки і інші порівняння. Коли ти подорожуєш (принаймні у мене так), ти аполітичний, «унікуми» зустрічаються всюди, у всіх країнах і націях, але при цьому є і чудові люди, з якими хочеться спілкуватися і спілкуватися. А тут мало не кожна історія наповнена ненавистю до Росії. У підсумку, іноді доводилося змушувати себе читати далі, а не з розмахом закрити книгу, пошкодувавши про покупку.

"Чим ближче ти до одноклітинних - тим простіше йти на контакт. Чим усе складніше - тим ближче тидо відчаю. Відчай - це коли здається, що ящірка, пес чи кіт готовий зробити для тебе більше, ніж будь-яка людина, яку ти зустрів до цього."

– Якось на дитячому майданчику він підходить до дівчинки. Каже “Привіт!”, а вона не розуміє. Тоді “Хелоу!” – знову нічого. Тоді тайською “Саваді ка!” – нуль. Підходить до мене: "Мам, вона з Італії, нічо не працює". Я даю йому чупа чупс, він біжить до неї, тоді повертається “Мам, чупа чупс працює!”. Я кажу “Ага, Макс, з жінками завжди так.”

"Це нормально, коли люди допомагають, не думаючи про те, що отримають натомість. Аби помітити тих, що справді потребують допомоги, треба уважно ставитись до кожного. Любити усіх, хто навколо, - людей іншої раси й іншого віросповідання. Любити і допомагати. Не бути озлобленим Донбасом, де так легко стількох людей перетворили на вояків."
Другие издания
