Цитаты из книги To Kill A Mockingbird

- Привет! - Сам привет,- вежливо ответил Джим.

В своей проповеди он обличал грех и очень строго повторил то, что было написано позади него на стене: «Бог есть любовь», предостерег паству от горячительных напитков, от азартных игр и чужих женщин.

они делали так прежде и сделают ещё не раз,и плачут при этом ,видно,олни только дети.

Люди мають звичку робити буденні речі у найдивовижніших обставинах.

Саймону не нравилось, что в Англии людям, которые называли себя методистами, сильно доставалось от их более свободомыслящих братьев.

Жестоко это - смотреть, как беднягу того и гляди засудять на смерть. А народ съезжается, как на праздник.

Все люди одинакового сорта. Просто люди.

Two geological ages later, we heard the soles of Atticus*s shoes scrape the front steps.

Нехай мертві ховають своїх мерців

Щоб я міг жити в світі з людьми, я перш за все повинен жити в мирі з самим собою.

Я думаю, що є тільки один вид людей – люди.

Коли дитина про щось запитує, ти не викручуйся, а відповідай. І не заговорюй зуби. Діти є діти, але вони помічають виверти не гірше дорослих, і будь-який виверт тільки збиває їх з пантелику.

Майже всі люди хороші, коли їх врешті-решт зрозумієш.

Розумієш, мала, якщо хтось називає тебе словом, яке йому здається лайливим, це зовсім не є образою. Це не образливо, а лише свідчить про жалюгідність цієї людини.

Щоб жити у злагоді з людьми, я перш за все маю жити у злагоді із самим собою.

Є в людині щось таке, що не підкоряється більшості, – це її совість.

Є в нашому житті щось таке, через що люди втрачають людську подобу: вони й хотіли би бути справедливими, та не можуть.

Ничего нет хорошего, когда приходится кого-то ненавидеть. (с) Харпер Ли "Убить пересмешника"

Нельзя по-настоящему понять человека, пока не станешь на его точку зрения... (с) Харпер Ли "Убить пересмешника"

— Это мы, — сказал Джим. — По-твоему, кто их сделал? — Кто из наших знакомых вырезает? — Мистер Эйвери. —Он совсем не то делает. Я говорю... кто умеет вырезывать фигурки? <...> — И еще кавалер мисс Стивени Кроуфорд, — подсказала я. — Верно, он умеет, но ведь он живет за городом. Ему на нас и смотреть-то некогда. — А может он сидит на веранде и смотрит не на мисс Стивени, а на нас с тобой. Я бы на его месте на неё не смотрела.