Отзывы о книге Тев’є-молочар

Крутий твір про життя єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст. від єврейського автора. Повість сповнена оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю. На власному прикладі він показує, що треба з гумором ставитися до складнощів, уміти бути вдячним за ті щасливі моменти, які є в житті кожної людини, а якщо вже не вистачає сліз — сміятися. Тев’є-молочник один із найяскравіших образів однойменного твору — мій улюблений герой. У Тев’є уособлено образ усього єврейського народу, який, попри всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвих сил. Він простакуватий і шляхетний, розуміє людей і тонко відчуває красу природи, завжди поводиться гідно і ніколи не грішить проти совісті. Тев’є звик «у поті чола свого» добувати хліб, і саме труд зміцнив його дух, допоміг не схилитися перед труднощами, кривдами, злигоднями. Гумор Тев’є — це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності єврейського народу.

Сюжет у цій книзі один і суцільний, але викладений у формі листів-монологів, тобто свого роду коротких новел про життя бідного єврейського молочника Тев’є. У нього п'ять дочок, кожна з яких добряче додає батькові сивини у скроні, адже виросли дівчата вільнодумними і не хочуть коритися батьковій волі. Він бажає для них кращого майбутнього і прагне видати за багатших та успішніших наречених. Втім дочки кожна сама воліє кувати свою долю. І навіть те, що старий молочник все життя дуже важко працював задля їхнього нетривкого благополуччя, не може їх зупинити чи викликати почуття обов'язку.

Родзинкою цієї книги є те, що вона щедро всипана цитатами із Святого Письма, однак - в інтерпретації самого ж головного героя. А він, в свою чергу, вирізняється покірним характером і глибокою життєвою мудрістю. Навіть попри те, що його типова єврейська дружина Голда "клює" його без перестанку))

Моя оцінка книги – 4/5 (знизила один бал за притаманну, мабуть, усій класиці нуднуватість оповіді).

Повесть о еврее Тевье, состоит из нескольких рассказов, которые написаны автором в виде писем самого Тевье. Из этих рассказов мы и узнаем о жизни этого человека, о его семье, радостях и горе. В первой истории Тевье рассказывает как он становится молочником, а в последующих о дочерях, которым выпала не простая судьба, ну, и, конечно, о своих переживаниях за них. Но даже в трудных, а порой и трагических, ситуациях Тевье-молочник старается не унывать, его речь насыщена изречениями из Библии, разными присказками. А истории изложены с грустным юмором. Книга читается очень легко, но заставляет задуматься. Я очень рада, что познакомилась с творчеством Шолом-Алейхема.

Это удивительно теплая и грустная повесть. После ее прочтения тяжело и горько мне было расставаться с главным ее героем-молочником Тевье. Вместе с ним я будто бы пережила все испытания, что выпали на его долю. Особенность произведения состоит в том, что повествование ведется от лица Тевье, и он будто бы ведет диалог с автором книги Шолом-Алейхемом. Меня покорила своеобразная витиеватая речь Тевье, очень запало в душу постоянное и иногда вольное цитирование священных книг и покорность Богу, а также чувство юмора. Эта книга наполнена, как мне кажется, еврейским колоритом, и непременно подарит читателю множество незабываемых эмоций.

Шолом-Алейхему в своей книге удалось сплести и историю России в начале 20-го века и отобразить портреты людей, чьи истории и мысли были характерны для того времени. Тут и еврейские погромы, и стремление молодежи бежать в города, и стремление изменить тот режим, который есть сейчас среди молодежи... Есть тут и персонажи, которые нажили себе денег на военных заказах, но так и остались неграмотными, бездарными и невоспитанными, хотя и держат в своих домах прислугу и организовывают свою жизнь "согласно протоколу"...А ведь таких людей пруд пруди вокруг нас... Шолом-Алейхем показывает, что человек не должен отчаиваться ни при каких обстоятельствах, как бы судьба его не ломала... Ну и конечно прекрасные диалоги людей, постоянно ссылающихся на Святое Писание...

P.S.:некоторые рассказы из данной книги легли в основу фильма Дмитрия Астрахана "Изыди!" очень всем рекомендую!!!

Книга, про яку я ніколи не чула. Книга, яка підкупила мене своєю обкладинкою. Книга, яка змусила мене задуматись, чи справді я люблю читати про євреїв.

Зазвичай писати негативні відгуки досить легко, бо штормить зі всіх фронтів. Цього разу ця система дала збій. Я довго не могла скласти думки до купи, аби пояснити, як мінімум собі, що було не так. Однак спробую.

ТАК ЩО БУЛО НЕ ТАК? Складна мова тексту. Беручи книжку до рук, думала, що прочитаю за один «присяд». Ага. Подекуди перечитувала одну сторінку декілька разів, аби зрозуміти, що там коїться. Доводилось ловити сюжет у прямому значенні цих слів. Це переклад такий, чи початково авторський стиль? Невідомо. На івриті читати не вмію.

Не такі євреї. Я постійно говорю, що дуже люблю читати книги про євреїв, про їхні складні долі і тому подібне. Певно єврей євреїв бачить трохи не так, як представники інших націй. Чомусь в мене виникло таке враження. І така думка ще більше збивала з пантелику.

Відсутність чіткого сюжету. Для деяких книг – це нормальна річ, але «Тев’є-молочар» - більше як збірка новел, які об’єднані центральною персоною в особі самого Тев’є. При чому ці новели-розділи написані в різні роки! Про цілісність тексту взагалі нема що сказати.

З плюсів – оформлення самої книги, за це шлю подяки видавництву. На цьому плюси закінчуються (для мене).

У випадку з цією книгою треба було прислухатись до порад Семківа. Не подобається – відправляй це непорозуміння (це я про книгу) куди подалі. Можливо, саме короткий обсяг змусив її домучити. Не варто з цього брати приклад.

Досі не зрозуміла, чому ця історія має стільки схвальних відгуків. Я не приєднаюсь до когорти цих людей. Не склалось.

Книга представляет собой сборник историй о жизни Тевье, который волей счастливого случая из бедняка превратился в ребе Тевье-молочника. Став молочником, Тевье приобрел не только благосостояние, но и уважение окружающих, был он человек ученый, любил при каждом случае вставлять цитаты из молитв и святой книги. Было у Тевье и его жены 7 дочерей, все, как мы узнаем из историй, с совершенно разной судьбой, но у всех было свое счастье, иногда даже вопреки желаниям отца. Жил Тевье по-справедливости, чтил традиции, усердно работал, заботился о своей семье. Книга получилась очень доброй, простой, жизненной. Это история об обычной жизни, о ее заботах и горестях, о радостях и удачи, о еврейской мудрости в самом хорошем смысле. Основная мысль, которую старается донести автор, это - радость и счастье в мелочах, в каждом дне. Образ молочника получился цельным, живым, его историям веришь. Остальные герои (дочери и жена) прописаны пунктирно, но исходя из диалогов, отдельных ремарок, сразу понимаешь, насколько все любят и уважают Тевье, насколько была для него важна жена, как он огорчился ее смерти. Последняя глава получилась самой жизненной, в ней отражена тема разных религий, их сосуществования, автор мастерски говорит на данную тему. Книга оставляет самые приятные впечатления.

Произведение наполнено увлекательными диалогами и глубокими изречениями главного героя (Тевье), одну из которых я и поместил в заголовок рецензии. На первый взгляд "Тевье - не баба" производит впечатление некой грубости, неотесанности - это если судить поверхностно, на бегу. А важен здесь контекст и как умело и уместно автор использует это выражение в пиковые, сложнейшие моменты судьбы своего героя, предоставляя читателю возможность улыбнуться и порадоваться древнегреческой стойкости Тевье. Может ли человек протопоставить себя обстоятельствам и сохранять очаровательное внутреннее спокойствие наряду с принятием всего грядущего на его долю. И Тевье отвечает положительным образом и подает пример нам активного, деятельного принятия "добрых вестей" на жизненном пути.