Невермур. Испытания Морриган Кроу

Смерть - тоскливое дело, жить куда интереснее.

- Фен?

• М-м-м?

• Ну, я же кошка...
• Теперь и я пахну сардинами.
• Мне все равно: я кошка.

Вона могла собі це уявити. Вона уявляла це сотні разів - як це, коли тебе люблять, а не бояться. Коли люди всміхаються, а не здригаються, коли ти заходиш до кімнати. Це була одна з її найбільших мрій.

- У нас надзвичайна архітектура, - продовжував він. - Чарівні ресторани. Надійний громадський транспорт. Клімат теж прекрасний - узимку холодно, не взимку не холодно. Як ти й очікувала.

- Усередині стін Тодобру погода трохи більш...

• Трохи більш ні що?
• Просто трохи більш. Більш ніж будь-де у Невермурі. Тодобр диве своїм особливим кліматом. Сьогодні трохи тепліше, трохи більш сонячно, трохи більш по-весняному.

И потом, кто сказал, что ты умрешь? Не захочешь – и умирать не придется.

- А что случилось с настоящей ногой?

• Откушена и проглочена драконом моего соперника на ежегодном турнире позапрошлым летом. Редкая скотина попалась и такая злобная... - Девушка сделала глоток извивающегося пунша. - Как и его дракон, впрочем.

Ніхто не питає нікого: "Чи відчуваєш ти спокій?" - якщо тільки не думає, що людина має причину не відчувати його.

Місцевий час: 6:13 ранку першого дня Світання, Весни Першого, Третьої Ери Аристократів. Погода: прохолодно, небо чисте. Загальний настрій міста: оптимістичний, сонний, злегка напідпитку.

Ми називаємо Беза Наставником спагеті. Він прочісує Вільну Державу кожного року в пошуках потенційних кандидатів і відправляє їх десятками на випробування, незважаючи на те, чи справді вони готові, просто щоб збільшити шанс потрапляння. Це як кидати пучок спагеті в стіну і сподіватися що вціліє хоч одна паличка, розумієш?

- Чому всі дивляться на нас?

• Вони дивляться на тебе, тому що ти зі мною. - Він радісно помахав двом жінкам, які витріщилися на них. - А на мене дивляться тому, що я дуже вродливий.

Смерть - це нудно. У житті безліч розваг. У житті постійно що-небудь трапляється. Що-небудь несподіване. Речі, події, яких ти ніяк не очікуєш, тому що вони такі... раптові.

Смерть - тоскливое дело, жить куда интереснее. В жизни все время что-то происходит, всякое неожиданное. Такое, чего и не ожидаешь, потому что оно... неожиданное.

Наставники годинами розповідали захопливі історії про іхні власні перші кроки у Товаристві Дивообраних. У більшості історії Нен згадувалася їзда на драконах, а в більшості Юпітерових було стільки обурливих порушень правил, що зрештою йому довелося змінити тему, коли він побачив, що Готорн записує.

- Фен?

• Га?
• Твоя слина пахне сардинами.
• Ну так, я ж кішка.
• Тепер і моє обличчя пахне сардинами.
• Мені начхати. Я ж кішка.

- У тебя появился друг?

• Да, пожалуй.
• Что еще интересного?

• Похоже и враг тоже появился.
• Ого! - глянул с уважением Юпитер. - У меня первый настоящий - только в двенадцать.

- Почему на нас все смотрят?

• На тебя потому, что ты со мной, - отвечал Юпитер, весело махая рукой обернувшимся женщинам, - а на меня, потому что я очень красивый мужчина.

Но насколько же легче, когда можешь сказать мы вместо я

- І щоб ти не робила, не заплющуй очей.

• А що буде, якщо я заплющу очі?
• Пропустиш усе цікаве.

- Главное, не закрывай глаза.

• А если закрою?
• Пропустишь все самое интересное.