Невермур. Испытания Морриган Кроу

Вона могла собі це уявити. Вона уявляла це сотні разів - як це, коли тебе люблять, а не бояться. Коли люди всміхаються, а не здригаються, коли ти заходиш до кімнати. Це була одна з її найбільших мрій.

- У нас надзвичайна архітектура, - продовжував він. - Чарівні ресторани. Надійний громадський транспорт. Клімат теж прекрасний - узимку холодно, не взимку не холодно. Як ти й очікувала.

- Усередині стін Тодобру погода трохи більш...

• Трохи більш ні що?
• Просто трохи більш. Більш ніж будь-де у Невермурі. Тодобр диве своїм особливим кліматом. Сьогодні трохи тепліше, трохи більш сонячно, трохи більш по-весняному.

И потом, кто сказал, что ты умрешь? Не захочешь – и умирать не придется.

- А что случилось с настоящей ногой?

• Откушена и проглочена драконом моего соперника на ежегодном турнире позапрошлым летом. Редкая скотина попалась и такая злобная... - Девушка сделала глоток извивающегося пунша. - Как и его дракон, впрочем.

Ніхто не питає нікого: "Чи відчуваєш ти спокій?" - якщо тільки не думає, що людина має причину не відчувати його.

Місцевий час: 6:13 ранку першого дня Світання, Весни Першого, Третьої Ери Аристократів. Погода: прохолодно, небо чисте. Загальний настрій міста: оптимістичний, сонний, злегка напідпитку.

Ми називаємо Беза Наставником спагеті. Він прочісує Вільну Державу кожного року в пошуках потенційних кандидатів і відправляє їх десятками на випробування, незважаючи на те, чи справді вони готові, просто щоб збільшити шанс потрапляння. Це як кидати пучок спагеті в стіну і сподіватися що вціліє хоч одна паличка, розумієш?