Рух «Емаус»: Історія солідарності

[...] збір і переробка речей набули символічного значення: люди, відкинуті суспільством, працюють з речами, відкинутими суспільством, і в такий спосіб повертають потрібність ітим речам, і собі.

Життя - це найкоштовніший дар, якщо бачиш і усвідомлюєш його сенс.

Солідарність - це рівноправність, рівновага. Нам допомагають і ми допомагаємо іншим - це справедливо. Солідарність -це коли, наприклад, я роздаю їжу бездомним біля Порохової вежі і теж їм разом з ними не тому, що голодний, а щоб бути разом. Щастя - це спокій, впевненість в собі, впервненість у своїй спроможності впоратися з усіма проблемами. Бо жити без проблем неможливо,але щасливий той, хто відчуває, що справиться з своїми.

Я нарешті зрозумів те, що раніше не усвідомлював:можна мати добре серце, але бути абсолютно сліпим і дурним. Можна жити поруч з людьми, чиї дні минають в суцільному жахітті,але навіть не здогодуватися про це, бо ті люди скромні та порядні, нікому не жаліються, не кричать про свою біду на вулицях. Їм соромно за совє становище, воно принизливе, але вони приречені так жити.

Наше життя має творити закони, а не закони мають визначати наше життя.

Людина має душу, але перед тим, як їй проповідувати про цю душу, подивіться, чи має вона хоч сорочку на собі і дах над головою. А вже тоді можна говорити про те,що всередині.

"Проблема людей, які не мають де жити, стосується не благодійності і доброти, а справедливості, чогось священного. Якщо ж ми це зводимо тільки до доброти, то просто поводимося як боягузи. [...]" (Абе П'єр)