Исповедь

Ті, хто шукають радіти зовнішньому, швидко в'януть, розтрачують себе не зриме та скороминуще і у своїй зголоднілій уяві намагаються скуштувати неіснуючої їжі.

Я запитував, що ж таке гріховність, і знайшов не субстанцію: це розбещена воля, що від вищої субстанції, від Тебе, Бога, повернулася до нижчого, відкинула геть "внутрішнє своє" і міцніє в зовнішньому світі.

Геть усе; облишмо ці дурниці; звернімося тільки до пошуків Істини. Життя жалюгідне; смертний час невідомий.

Мудре й дурне - це як їжа, корисна або шкідлива, а слова, вишукані та прості, - це посуд, міський і сільський, у якому можна подавати й ту й іншу їжу.

Господи Боже наш, "у тіні ж крил Твоїх" здобудемо ми надію: укрий нас і понеси нас. Ти понесеш, Ти понесеш малих дітей і до сивини носитимеш їх - бо сила наша тоді сила, коли це Ти; тільки наша - вона безсилля.

Тебе ніхто не втрачає, крім тих, хто Тебе покидає, а хто покинув - куди піде й куди втече? Тільки від Тебе милостивого, до Тебе, гнівного.

Блажен, хто любить Тебе, в Тобі друга й заради Тебе ворога.

Час не минає марно й не котиться без усякої дії на наші почуття: він творить у душі дивні справи.

Бережись, одначе, скверни, душе моя, ти, що перебуваєш під покровом Бога батьків наших, хвали гідного і звеличуваного в усі віки; бережись скверни.

О, ворожа дружбо, невловима розпуста розуму, прагнення шкодити на сміх і в забаву! Прагнення чужих збитків без гонитви за власною вигодою, без усякої жадоби помститись, а просто тому, що кажуть: "ходімо, зробимо", й соромно не бути безсоромним.

Почуй, Господи, молитву мою, нехай не ослабне душа моя під рукою Твоєю, нехай не ослабну я, засвідчуючи перед Тобою милосердя Твоє, відірвавши мене від усіх злих шляхів моїх; стань для мене солодшим від усіх спокус, які вабили мене; нехай полюблю Тебе всіма силами, припаду до руки Твоєї всім серцем своїм; позбав мене всякої спокуси до кінця днів моїх.

Ніхто нічого не робить добре, якщо це супроти волі, навіть якщо людина робить щось добре.

Забави дорослих називаються справою, у дітей вони також справа, але дорослі за них карають, і ніхто не жаліє ні дітей, ні дорослих.

Лихо гріхам людським. І людина говорить це, і Ти жалієш її, бо Ти створив її, але гріха в ній не створив.

І все-таки дозволь мені говорити перед Тобою, Милосердний, мені, "пороху і попелу". Дозволь усе-таки говорити: до милосердя Твого, не до людини, яка осміє мене, звертаюсь я.

Мене не було б, Боже мій, узагалі мене не було б, якби Ти не був у мені. Ні, точніше: мене не було б, якби не був я в Тобі, від Якого все, через Якого все, в Якому все.

В своих сочинения Августин создал целостную и вполне законченную картину мироздания. Августиновский универсум служил образцом без малого тысячу лет - вплоть до XII в., когда впервые появился сравнимый с ним авторитет, Фома Аквинский.

Он вкусил плод от дерева неоплатонизма, и отныне убеждение, что не существует иной, более согласной с христианством философии, не покинет его всю жизнь

Было время, когда я, малюткой, не знал ни одного слова по-латыни, но я выучился ей на слух, безо всякого страха и мучений, от кормилиц, шутивших и игравших со мной, среди ласковой речи, веселья и смеха. Я выучился ей без тягостного и мучительного принуждения, ибо сердце мое понуждало рожать зачатое, а родить было невозможно, не выучи я, не за уроками, а в разговоре, тех слов, которыми я передавал слуху других то, что думал.