Простая милость

Найдивніший детектив, який я читала! Саме так позиціонують цю книгу видавці: "яскравий і захопливий". Він не яскравий і не захопливий, він такий помірний, емоційний, глибокий. Я б назвала його філософсько-духовним детективом. Бо тут дуже багато внутрішніх роздумів на теми добра і зла, родинних стосунків, стосунків з богом та релігією, розривом між очікуваннями і розчаруваннями.
Детективна лінія тут вимальована дуже тонко: дорослий чоловік пригадує далеке дитинство, одне літо, яке суттєво вплинуло на його дорослішання. В те літо він зіткнувся зі смертю, страхом, болем. Така подача тексту мені дуже подобається: розповідь йде від імені головного героя, але він вже дорослий, тому його дитяче життя зображено вже переусвідомлено, через призму зрілості.
Це роман-дорослішання, роман-діалог, роман-запитання. Він лише запитує, подає ситуації під різним кутом і дає нам право шукати відповідь.
наскільки глибоко людина може вірити в бога і які випробування можуть цю віру похитнути?
яким повинно бути людське прощення? Чи мусимо ми пробачати страшні злочини, вбивство, чи маємо плекати в собі злобу і вбивати себе зсередини?
як зберегти в собі людину?

Незвичний детектив. Є 5 загадкових смертей. Але немає поліцейської метушні, активного розслідування, пошуку правди і пристрасних допитувань. Дивно, справді? Натомість на вас чекають спогади однією людини, атмосфера маленького американського містечка, ностальгічний настрій, туга за тим, що вже не повернути. Оповідь ведеться дуже повільно, розмірено, але відірватись неможливо, бо вона - як магніт, приваблює своєю глибиною та різноплановістю.

Мене навіть не дратувала релігійна складова, як це часто буває. Схожа по духу є до цієї ще "Хижина" Пола, але там ідея спілкування з богом і пошуки істиності віри промальовані детальніше. А "Звичайна вдячність" дещо інакший роман.
А назва для мене так і лишилась загадкою. Кому вдячність? За що вдячність? За те, що лишились собою? Можна думати-гадати дуже довго, але так і не вгадати.

Я начинала книгу дважды. В первый раз я дочитала до пятидесятой страницы и чуть не заснула: в аннотации было заявлено одно, а в тексте я увидела совершенно другое (и я все ждала, когда произойдет та самая смерть). Более того, аннотация - это жирный спойлер ко всему происходящему, и у меня сложилось впечатление, что это ошибка редакторов: они неправильно выделили, на что нужно сделать акцент в сюжете.

Повествующим лицом выступает уже взрослый мужчина по имени Фрэнк, который вспоминает свое детство в маленьком городке Нью-Бремене. Его отец - проповедник, некогда студент, мечущий в адвокаты, который после Второй мировой войны пытается справиться с воспоминаниями о военном прошлом. Его мать - женщина, которая выходила замуж за будущего адвоката, а получила совершенно не то, чего хотела. Еще есть младший брат Джейк с заиканием, из-за которого мальчик вырос довольно стеснительным и его постоянно задирают, и старшая сестра Ариэль - будущая великая пианистка и композитор, добрая и отзывчивая девушка 18 лет.

Все начинается тем злосчастным летом, когда на железнодорожных путях находят тело мальчика. Впереди еще несколько смертей, и все эти смерти в той или иной степени заставят жителей городка содрогнуться. Детективная линия здесь совершенно не важна, пусть и сохраняется некоторая интрига. Важны на самом деле взаимоотношения в семье, между братьями, хорошими друзьями; отношение к Богу и вере; совесть и правда.

Меня немного возмутило, что на протяжении всей книги двух героев - мальчиков 11 и 13 лет - то и дело шпыняют ходить по городу поздно вечером/ночью. Мол, "места в машине нет, до дома сами дойдёте". И это в условиях, когда недавно при странных обстоятельствах под поезд попал ребенок.

В целом книга поднимает очень важные вопросы, читалось с определенным интересом, хотя местами было слишком много повседневности и слишком мало сюжета.

Нетиповий, на мій погляд, детектив. Глибокий і багатогранний, інтригуючий та різноплановий, що торкається десятка важливих тем і ...серця. Роман про втрату і віру, горе і надію, вибір і його наслідки, упередження й терпіння, розважливість і осуд, біль і розраду. Про сильних людей, які долають трагедію за трагедією так, що вартує брати приклад.

Уже дорослий Френк Драм згадує літо, яке перевернуло його життя, коли 13-ти річним хлопчиськом йому довелось приймати надскладні рішення і переосмислити світ; спостерігати, як руйнується сім"я та яких зусиль коштує її збереження; як удари долі загартовують волю і зароджують мудрість.

Попри досить розмірений ритм оповіді відірватись від роману неможливо. Повертаєшся думками до подій та кожного персонажа раз за разом. Трапляються численні одруківки й помилки, але переклад достойний.

Ця книга - приємне відкриття. Раджу читати всім від 15 до 85. Тверді 5 зірочок.

Повествование ведётся от лица главного героя Фрэнка Драма, который рассказывает о своих юношеских воспоминаниях, происходивших аж 40 лет назад. Действия разворачиваются не только вокруг семьи главного героя, но среди всех жителей небольшого американского города Нью-Бремен, где летом 1961 года начали происходить внезапные смерти. Одна такая же трагедия случилась и в семье Фрэнка. Но, будучи тринадцатлетним мальчуганом, Фрэнк и его младший брат Джейк не верят в простое совпадение, и решаются сами взяться за разгадку столь не детского дела. На своём пути им открываются все жуткие тайны Нью-Бремена, а напряжённая обстановка держится вплоть до самого финала, который, честно говоря, заставил меня прифигеть и оставили смешанные чувства.

Это роман о взрослении, об семейных ценностях и отношение между членами семьи и о том, что любой скверный поступок можно понять и простить.

Очень понравились мне главыне герои, особенно глава семейства Драм, отец Фрэнка и Джейка, священнослужитель Натан, который верит в Божью милость и всегда готов выслушать и помочь каждому своему знакомому. Также автор хорошо описывает нрав людей такого времени, отношения между людьми разного социального положения — что не мало важно для подобных книг.
Были и такие герои, раздрадающие и бесячие до такой степени, что хотелось бы их придушить на месте. Говнюки, куда же без них.

Фрэнк рассказывает свою историю примерно через сорок лет после реальных событий. Тогда ему было тринадцать. В 1961 году лето было жаркое. В маленьком городке в глухомани все всех знают. Жизнь прекрасна. Потом гибнет ребенок, игравший на железнодорожных путях. Фрэнк и его заикающийся младший брат пытаются не то чтобы провести расследование, а скорее понять, как это произошло. Их отец - методистский священник, и братья то и дело слышат, как прихожане задают их отцу вопрос: «Почему Бог допустил это?».

Но будет еще три смерти. Среди сорняков находят мертвого бродягу, происходит самоубийство и, наконец, убийство. Все в городе так или иначе затронуты этими трагедиями. Цивильный лоск с людей спадает, и видны герои и негодяи, взволнованные и равнодушные, честные и бесчестные, самые лучшие и самые худшие, а самая презираемая категория – никакие.

Неправильно воспринимать эту книгу как детектив или, тем более, как триллер. Это просто о жизни, просто о людях. Причем людях, нам не знакомых – это никак не те, с кем мы общаемся, и это никак не те, кого мы видим в голливудских фильмах. Это больше похоже на Сэлинджера, хотя я бы не стал сравнивать. Детективный жанр романа является лишь просто данью вкусам читателей, не более.

Стиль Крюгера сдержанный, описательный. Простота образов после всех литературных выкрутасов массы других авторов подкупает.

Но! Это уж очень американский роман, уж очень про американскую глубинку. Много религии, много местечковости. Я просто пропускал все религиозные рассуждения, но, боюсь, это выхолостило мое восприятие книги. Мне был интересен психологический компонент рассказываемой истории, особенно, рассказаемой как бы через двойную призму – зрелый человек с его сегодняшними воззрениями говорит о том, что видел мальчиком, как понял то, что тогда видел, как воспринял.

В общем, книга на любителя и на настроение. Но мне понравилась.

У анотаціях та описах книги часто згадується, що це «гостросюжетний детектив» або «психологічний трилер». І готуючись прочитати роман, ти сам себе вже налаштовуєш, що тут буде багато напружених епізодів, чимало інтриги, перегонів, стрілянини, вбивств та багато іншого. Насправді, у «Звичайній вдячності» все це у незначній мірі є, але відчуття напруженого психологічного трилера точно не виникає.

Головне пояснення цьому – це оповідь, яка ведеться вустами тринадцятирічного героя. Не зважаючи на всі негаразди, для дитини світ – це перш за все пригоди, відкриття та ігри. Тому ця історія досить проста, емоційна, легка для читання. Просто так трапилось, що влітку 1961 року у американському провінційному містечку сталося декілька смертей. І у кожному з цих нещасних випадків головний герой фігурував як свідок або родич/друг померлого/ої.

«Звичайна вдячність» - це сімейна драма, заплутана на безлічі маленьких та великих таємниць минулого. Тут кожен має що приховувати. Батько, який під час війни вчинив щось таке, після чого адвокатську практику вирішив замінити священицьким саном. Мати, яка кохала видатного піаніста та композитора, а вимушена миритись роллю жінки священика. Донька та її хлопець, у яких зовні все чудово, а насправді постійно трапляються невідомі конфлікти. Дізнаючись про це все, головний герой розуміє, що всі його попередні уявлення про свою сім’ю поступово руйнуються.

Ця книга про прощання з дитинством. ЇЇ навіть варто б рекомендувати уводити в шкільні навчальні програми. Одне літо тут по насиченості подій замінює декілька років. Герой вперше зустрічається зі смертю у її різних втіленнях. Інколи вона приходить спокійною, інколи тривожною, інколи – надзвичайно болісною. Але після кожного візиту з’являється просто неймовірна кількість запитань, відповіді на які необхідно знайти. І поки герой здійснює цей тривалий пошук, він непомітно навіть для себе самого стає дорослим.

Действие романа разворачивается в американском городке Нью-Бремен летом 1961 г. Хорошо передана атмосфера провинциального города, где ничего не утаишь, всё на виду, любая сплетня как готовность накинуться не на такого, как все. Курящая женщина, беременная вне брака, индеец, гей, заика становятся жертвами злых языков.
В молодости Натан Драм собирался стать юристом, но Вторая мировая его изменила и он стал служить Богу. Такими людьми можно только восхищаться – стойкими в вере, приходящими на помощь не по долгу, а по зову сердца, готовыми понять любого. Натан всегда будет проповедовать три великих блага, ниспосланных Богом – веру, надежду и любовь. Даже после убийства дочери, Ариэли. За тьмой всегда приходит свет.
Его жена Рут честно пытается соответствовать, активно занимается церковными и городскими музыкальными программами, но и не скрывает, что мечтала о другой жизни, что ей тесно и душно. Её бывший возлюбленный, композитор Эмиль Брантд из богатой семьи, вернулся с войны слепым калекой. Теперь у него занимается подающая надежды романтичная Ариэль, встречающаяся с его племянником Карлом.
Можно много сказать о каждом герое этой истории. Персонажи раскрываются с разных сторон – и неоднозначный полицейский Дойл, и пьющий разнорабочий Гас, и богатый дедушка, и глухая Лиза Брантд.
Мне очень понравились братья Фрэнк и Джейк. Как сыновья священника, они ходят на все службы и Бог присутствует в их жизни больше, чем у других, которые вышли из церкви и всё забыли. Но в остальном они обычные мальчишки, играющие на железнодорожных путях, купающиеся в запрещённом месте, подслушивающие взрослых, дерущиеся. Тем летом им пришлось не просто пережить гибель сестры – это они нашли тело Ариэли и поняли, кто убийца. Ребята могли бы замкнуться, сломаться, озлобиться, но у них очень хорошая семья, оставшаяся настоящей семьёй.
Глубокий, светлый роман о… О чём-то вечном.

"Звичайна вдячність" - книга про дорослішання. Світ підлітка, який він? Однозначно - не простий, і не лише в наш час. В цій історії автором є сам головний герой, який згадує одне літо, коли йому було лише 13. Тоді він був змушений переосмислити чимало і зустрітись з такими поняттями як: дружба, любов, вірність, віра, прощення, чудо, зрада, зневіра, біль втрати, смерть та ін. Куди приведе духовний пошук хлопця, чи отримає він відповіді на складні таємниці того літа, книга тримає у напрузі до останньої глави . Найбільше мене захопив, зображений тут характер священника - вірного чуйного чоловіка та мудрого батька. Скажу відверто, є чому повчитися! - Як реагувати у складні моменти життя, як зберегти рівновагу коли здається що світ навколо ламається на тисячі "чому?" , як бути прикладом для своїх дітей, як не захитатись у вірі, коли навіть найближча тобі людина у відчаї і зневірі? Як це, коли за тобою пильно стежать очі Бога, очі дітей, та чимало жителів міста. Усе стає на місця вже наприкінці книги, навіть детективна лінія у сюжеті. Є моменти, які мені не дуже сподобались, але вони не зіпсували загального враження від книги. Тим більше, можливо це був один з задумів автора, показати не просте бачення речей в підлітковому віці. Не усе яскраво, бо це не казка. Багато життєвих сумних подій, так як може бути у реальності, речі називаються своїми іменами і це робить цю історії зрозумілою читачеві з перших сторінок. Хоч і велике зацікавлення прийшло до мене вже десь на половині книги. Чимось вона нагадувала книгу "Убити пересмішника", проте трішки з іншими інтонаціями.

Трагичное лето 1961 года надолго запомнилось жителям Нью-Бремена, но больше всего повлияло на жизнь главного героя -тринадцатилетнего Джейка Драма, поставив под сомнение все, во что он верил. Спустя 40 лет, сделав определенные выводы и посмотрев на все взрослым взглядом, он готов поделиться с нами историей, в которой череда смертей всколыхнула привычную и размеренную жизнь маленького городка.

Несмотря на преступления и некое ощущение страшной тайны, "Простая милость" - это совсем не детективная история. Большое внимание в книге уделяется религии, но, лично для меня, это было не столько о вере в Бога, сколько о кризисе этой самой веры. Столкнувшись в серьезной потерей, можно потерять все свои жизненные ориентиры, опустить руки, стать озлобленным, и только смирение может помочь в восстановлении веры.

Крюгер отлично воссоздал время и место, в которых разворачивается история. Правдоподобные персонажи, мастерски прописанные детали заставляют читателя прочувствовать то жаркое и напряженное лето в Нью-Бремене.