Як Christmas поволі стає Xmas
З одного боку, це класика американської літератури і я вдячна видавництву, що переклало святочні новели Л. М. Олкот. З іншого боку, читати їх нині... важко. Ось різдвяні повісті Діккенса і через півтора століття на свята заходять, як рідні - особливо під гарячий шоколад:) Натомість ця збірка Л.М.Олкот (чиї повісті я досі люблю) викликала в мене стан легкого пригнічення. Це безперервний потік подарунків, відсутності подарунків, "сантаклаус прийде порядок наведе", різдвяні феї махають крижаними крильцями... Особливо мило читати то на контрасті з українською святочною прозою того часу:) Трішечки Панаса Мирного, щоб розбавити цей сироп. Головне розчарування - багато передсвяткової метушні й ніякого новонародженого Ісуса. Тобто якщо підходити до цієї книжки, як до дитячої літератури - розчарування. Я б не наважилася то запропонувати ні дитині молодшого шкільного віку (бо соціальні та поведінкові моделі, які тут запропоновані вважаю шкідливими), ні підлітку - бо нудьга нудьгою... Як релігійне видання - теж мимо. Як "теплі історії" - з великою натяжкою. АЛЕ якщо читати це на тверезу голову, як історичний екскурс - культурологічне видання про звичаї та настрої позаминулого століття, то дуже навіть в тему. Таке от пізнавальне різдвяне читво.
4 понравилось
