Маруся

Григорій Квітка-Основ'яненко (1778-1843) - видатний майстер слова , перший прозаїк нової української літератури. У його творах знайшли своє відображення правдиві картини життя і побуту українського селянства кінця XVIII - початку XIX ст., яскраві народні характери. В книжку увійшли повісті "Конотопська відьма", "Маруся", оповідання "Солдацький патрет", "Підбрехач", "Купований розум" та ін.

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

383 оценки

5
31%
4
38%
3
26%
2
2%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 473Хотят прочитать 51

Рецензии

Romashka28
23 февраля 2012
Посидівши і проаналізувавши літературу, яку я читаю. Я прийшла до висновку, що ніяка я не патріотка, якщо забула, коли останній раз тримала в руках книжку справжнього українського письменника. Тому вирішила негайно заспокоїти свою українську (!) совість і виправити несправедливість. Довго не вагалась, що вибирати, ця книжка сама на мене так і дивилась з полички бібліотекарського стелажу. А була це "Збірка оповідань" Григорія Квітки-Основ'яненка.
Почну з того, що звикнувши до книжок сучасних уркаїнських письменників, читати Григорія Квітку-Основ'яненка, було трохи дивно. Незвична мова і, місцями, незрозумілі слова, ще більше підігрівали мою цікавість і надавали незабутнього ефекту моєму читанню.
Відкрила зміст і відрязу зупинила свій вибір на оповіданні "Маруся" (не дивно, правда?). Перша україномовна повість нової української літератури. А для мене перша у всій творчості Основ'яненка. Це зворушлива історія ідеального кохання єдиної доньки заможних селян, Марусі і бідного міського ремісника Василя. На шляху їх чистого, вірного, а разом з тим нещасливого кохання, стає соціальна нерівність, заборона батька, солдатська служба. Закохані, як можуть долають всі перешкоди на своєму шляху, аж поки не стається невідворотне... От так треба писати про любов, от так треба любити, от так боротись! Зізнаюсь Вам, вкінці плакала, як маленька. Місцями, в мене шкірою бігали мурашки, а позвоночник покривався інеєм. І навіть, спочатку, тихо заздрила Марусі. "Люблю я тебе, Марусенько, усiм серцем моїм, люблю я тебе бiльш усього на світі..." Читала ці рядочки і серце завмирало... (не скажу чому :) Де б і собі знайти такого Василя?
Читать далее
38 понравилось
1K
Trepanatsya
7 апреля 2022
Нелегко мне далось решение наверстывать украинскую школьную классику. Язык сложный: мало того, что произведение написано в 19 веке, так и написано оно суржиком плюс некоторые диалоги на староцерковном. В принципе, почти все понятно, но в тексте я завязла конкретно.
Действие происходит в Конотопе, когда не слишком умный, ленивый пан сотник захотел жениться на красивой дивчине, а она ему - гарбуза! Сидит грустный пан сотник у себя в хоромах, думу думает, а тут к нему писарь с письмом пожаловал - нужно собираться пану сотнику с казаками и ехать аж в Чернигов! А так не хочется, да и грустно - гарбуза всучили... На выручку приходит писарь, метящий на место сотниковое, - предложил написать ответ и отправить с хромым посыльным, мол, некогда нам в Чернигов ездить, у нас тут дождя давно нет, так мы будем баб топить, ведьму искать.
Ведьму они найдут, и всем будет по заслугам. Потому что у нас в Украине с женщинами лучше не связываться, если что.
Читать далее
30 понравилось
1,3K
BonesChapatti
25 апреля 2019
Любителям сентиментів (і ЗНОшникам) присвячується
Якщо ви любите надрив почуттів як у мильних операх , читайте "Марусю". Звісно, написано повість в народній манері, що не дозволяє виходити за межі дозволеного, але, читаючи, ви не будете нудьгувати. Твір населяють ідеальні герої, у них немає вад. Хіба що єдина - їм фатально не щастить, що є головною ознакою сентименталізму. Чтиво - на любителя. Випускники ж повинні не забувати, що "Маруся" - перша повість в новій українській літературі, яка входить до програми ЗНО з української мови і літератури.
Читать далее
23 понравилось
2,3K