На що очікував, коли з таким трепетом брався за цю книгу? Про іслам майже нічого не знав. Але у мечеті з коханою жінкою був. Сподобалося: весь у зелені дворик, поруч- захоронена Роксолана. Всередені- затишок у спекотний день. На килимі сиділи тільки ми; недалеко відпочивав (лежачи) подорожній.
Це був місяць Рамадан. Як нам розповіли: не тільки їсти-пити- слину ковтати не можна.
Подобалися поклики до молитов з мінаретів ( знаю, що записані, а не жива людина вигукує), подарунок від друга ( на фото).
Саме тоді вирішив дізнатися про іслам більше.
Автор серьозно та відповідально поставився до задачі роз,яснення суті ісламу. Тепер я знаю набагато більше. Але й питань залишилося теж достатньо.
Склалося враження, що ця книга- підручник. Не для таких як я- дозвільних цікавих, а для тих віруючих, яким важко адаптуватися ( чи не хочуть цього робити) до реалій життя за межами своєї країни.
Тарик Рамадан хоче переконати їх бути толерантними до всіх; не так прямолінійно слідувати букві священних текстів.
Це шляхетна, але дуже важка справа. Вона вкрай необхідна, якщо переїхав "до чужого монастиря".
Поки ж ця книга- теорія. Реалії проглянули у главі про хадж та готелі поруч з Каабою.
Багато повторів та патетики. Замало- статистики та конкретики, щоб читач сам міг робити висновки. Зрозуміло- чому. Тема релігії- занадто особиста болісна. Ніби пройшовся за автором через мінне поле, дихнув повними грудьми, подумав: "Слава Природі, я ще з нею!" 
12 понравилось
