Цитаты из книги Фіаско

Розум без відваги вартий стільки ж, скільки й відвага без розуму.

Коли ми відвертаємось од світу, світ не зникає,— несподівано озвався Накамура. — Де є думка, там є і жорстокість. Вони завжди ходять у парі. З цим треба погодитись, якщо не можна змінити.

Помилка - це не обов'язково злочин. Але вона може бути й злочином.

Насильство - аргумент неспростовний.

Якщо людина хоче визначити ймовірність власного народження, то, вертаючись по генеалогічному дереву до батьків, бабусь, дідусів, прадідів, вона одержить імовірність, досить близьку до нуля. Якщо не батьки зустрілися випадково, то діди. А коли дійдеш до середньовіччя, то безлік цілком можливих подій, які виключили б усі зачаття й пологи, необхідні для того, щоб вона народилася, більша за безлік усіх атомів у Космосі.

Матеріальне буття ніде не вважалося найосновнішим чинником, який забезпечує людське існування.

Ніщо не поводиться більш нерозумно, ніж розум.

Хто Космос пізнає, той у Космосі загине.

Середовище - слухняний опікун, але лише доти, доки в нього стане сил видозмінюватись за бажанням розумних істот.

Космос — то лабіринт, збудований з лабіринтів. У кожному відкривається наступний.

А що воно таке — остаточна істина? Це кінець шляху, де вже не існує ні таємниць, ні надії. Де ні про що вже не можна питати, бо прозвучали всі відповіді. Такого місця немає.

Життя розвивається протягом мільярдів років й існує, позбавлене будь-якого мислення.

Цілковите пізнання - то межа людських можливостей, і людина сприймає це то важче, що менше звикла коритися будь-яким обмеженням.

Що для однієї людини примарне й безглузде, для іншої може бути мрією життя.

Сочувствие не слишком вместительно и не слишком растяжимо. Оно хорошо, пока речь идет о единицах, и бессильно, когда дело касается массы.

Хотите услышать мое любимое определение человека? Существо, которое охотнее всего говорит о том, о чем меньше всего знает.

- А вы верите в бога?

• Верю.
• И вы думали, что робот не должен верить?
• Ну да.

Большинство литературных произведений, театральных пьес и т.п. я воспринимаю как неинтересные либо нескромные сплетни, как своего рода подглядывание в замочную скважину. Причем с познавательной точки зрения все это приносит ничтожно малую пользу.

Эта история - не столько знамение нашего времени, сколько провозвестник грядущего. Его предзнаменование, пока еще непонятное...