Герої (не) війни. Про мертвих, живих і ненароджених

Можна по-різному ставитися до тих подій, можна робити вигляд, що їх немає, ганьбити все це і захоплюватися героїзмом деяких, але це не міняє того, що гинули і продовжують гинути люди. А після цієї книги так боляче, так гірко все це усвідомлювати. Вона написана воєнними кореспондентами. Це - розмови, вирізки, замальовки з фронтового життя, портрети загиблих і живих, те, що не показують в новинах. Чому ця книга на розпродажі? Чому 20 гривень? Читачі не зацінили? Побоялись? Знехтували? Авторський стиль дуже легкий для сприйняття, це репортажні ескізи, котрі так живо та яскраво постають в уяві, що він того моторошно та ніяково. Автори. починаючи з анексії Криму, проведуть вас шляхом війни, познайомлять з деякими хлопцями, чоловіками та жінками (!), які там, бо "хтось мусить бути там". І від всього цього аж кричати хочеться: чому не можна жити без війни? Чому не можна бути громадянами світу, які не мусять ділити землю, вмирати, залишаючи дітей, вдів і стареньких матерів? І мирно жити у своєму домі. У мене ця тема викликає ніяковість. Розмови про те, що от, в Україні війна, а всі так спокійно живуть. Що ми можемо зробити? Що може зробити кожен з нас? Вдягнути маску смерті, скорботи на постійно - це ж не вихід. Життя триває. І від цього ще страшніше.

На слідуючий день відрядження поїхав до книжкового ринку, щоб купити саме цю книгу. Після рецензії MyNameJulia . Книгу довго шукали, відсилаючи мене до інших книгарень, але всеж знайшли. Читав довго. Не тому, що складно написано, а тому, що боляче. Гуляючи чарівною столицею, розмовляючи з друзями та знайомими, яких не бачив декілька років, чуючи рідну мову, сміх вночі та зранку, вишиванки, чисті двори Троєщини ( без натовпу дворників), снуючи автівки ( за відсутністю бензину у місті, з якого нещодавно приїхав), вдихаючи запах квітучих лип, згадував слова Олександра Тарасюка: "...краще наш бардак тут, ніж їхнє "добре" там" Відвертий та чесний текст.Стільки почуто- побачене страшного; гірки роздуми про людську підступність та підлість просочувалися крізь рядки про 17 квітня, про Ю. Коваленко, про ротацію бійців,про мобілізацію 2 братів водночас. Коли вже з,явиться глава про те, як поруч із звичайним хлопцем з-під Вінничини буде захищати країну син депутата чи міністра? Після такого дива й сепаратюги пройнялися. Чи не тому було так не просто знайти цю книгу, що на такі думки наштовхує?

Надзвичайна книга, що зачепить вас до глибини душі. Читаючи кожну сторінку, переносишся в місце події та відчуваєш себе безпосереднім учасником розмови з простими людьми, які в нелегкий час стали на захист своєї Батьківщини. На сході України переплелось багато людських доль, зустрілись і вистояли люди, які ніяк не пов'язані з військовою справою, але тим не менше стоять на варті, бо ХТО ЯК НЕ МИ... У книзі описано не лише те, що розповідають нам з офіційних джерел інформації, але й правдиві свідчення очевидців, які пройшли через пекло, та ні про що не жалкують. Тут ви знайдете розповіді героїв, про яких більшість людей навіть не здогадуються, але без звитяжних вчинків, яких усе могло б бути набагато гірше. Рекомендую для прочитання не лише тим кого цікавить ця тема, але й усім і кожному, хто прагне знати правду, а не лише офіційні версії ЗМІ.