
Ваша оценкаРецензии
Ardoss12 января 2018Вже не діти, але ще не дорослі
Читать далееТема суіциду серед підлітків достатньо популярна нині, особливо після піку популярності різних груп смерті типу "Синій кит" і т.д. От і Сергій Гридін вирішив не обходити дану тему стороною. "І паралелі перетинаються" - маленька книга про світ дорослих та світ підлітків. І часто ці два світи проходять паралельно, не перетинаючись. От і в головного героя Романа так. Ззовні це цілком нормальний хлопець, який живе в хорошій сімї, непогано навчається і ніколи не робить нічого протизаконного і поганого. Але серед усього цього примарного благополуччя хлопець відчуває себе одиноким і не зрозумілим, а неприємна подія в школі про яку соромно сказати батькам ще більще вгонить юнака в депресію. І як знахідка оті суіцидальні групи в вк, що ласкаво нашіптують дитині про те, що там, в іншому житті йому буде краще. Книга Гридіна написана досить простою мовою, в чомусь вона навіть примітивна, але мені сподобалася. Коли ми виростаємо, то чомусь забуваємо про те, що колись були дітьми і що нам теж щось боліло таке, що в дорослому віці видається дрібязковим і незначним. Параленьні світи дітей і дорослих мають перетинатися, щоб і діти росли щасливими і дорослі були такими ж.
Раджу до прочитання і батькам, і тим, хто тільки планує ними стати, і, звичайно ж, дітям.1 понравилось
529