Записки о Шерлоке Холмсе

Когда я начала слушать аудиокнигу в дороге от школы до дома, то увидела, что она очень короткая. Чуть больше получаса. Я помнила, что у этой истории очень интригующее начало, но вот совсем не помнила содержание и финал.
Глазом не успела моргнуть, как всё закончилось. Ни спасения, ни яркого расследования. Скомкано всё. А где хитрость, где юмор, где острота?!

Задета гордость Холмса, молодой наследник мёртв. Нет ответов на вопросы о логике отправки писем, о том, как погибли все трое родственников. Ведь кто-то или что-то погубило их.

Такое небольшое рождественское приключение с участием Шерлока Холмса и доктора Ватсона. С одной стороны тут и обычное для Шерлока предугадывание того, каким должен быть человек. С другой - события развиваются несколько самостоятельно, особенно в начале рассказа. Так что, в целом, расследования и не получилось.

Отдельно стоит отметить довольно легкий стиль английского текста. Долго не решалась начать читать про Шерлока в оригинале, а оказалось, что все намного проще и понятнее. Так что, если сомневаетесь, то попробуйте :)

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.