Історія про хлопчика Матвія із синдромом Асперґера, який втікає до лісу, шукаючи себе. А ще про рудого собаку, який став йому другом.

Нагадує мій власний спосіб втечі: закриваєш очі і подумки переносишся туди, де спокійно. Рахуєш до третього видиху, а коли відкриєш очі – можеш побачити як вітри спускаються з гір на вечірній 5 o’clock tea, а над промзоною чуєш як кричать чайки. І море у твоїй голові знаходить обсяг і звук у реальності: повз минає усе лихе і біль, ніби стерто було язиками хвиль. Метелик сідає на зап'ястя руки, приймаючи родимки за морські камінці.

Для мене це стало свого роду медитацією: уявляти себе на березі моря, де мені добре. Таке собі уявне місце сили, куди я йду, щоб відновитися. Нам усім часом важливо мати такий уявний притулок, власний край світу, де можна загадувати бажання, які збудуться, і вигадувати альтернативні історії життя, проживати їх усередині себе. А сильний вітер, навіть якщо дме з моря, не зможе змінити шляху, лише розтріпає неслухняне волосся.

Матвій у ході розповіді переживає багато внутрішніх досвідів, вони збагачують його, бо завдяки уяві і зануренню у річку пам'яті, можна відчути все; роззутися і входити босоніж у цю картинку купатися, плавати у ній, виходити на берег чистішим, оновленим.

У цій історії все було по-справжньому, навіть якщо не було ніколи. Прочитайте цю книгу талановитого Марка Лівіна. Вона – чудесна!

Така невеличка книжка, а стільки в собі містить.
Про любов, біль та втрату, переживання, інакшість, несприйняття, пошуки себе, родину, дружбу, страхи та їх подолання, про щастя, правила, норми та смерть.
Існують випадки, коли здається, що твоє життя летить шкереберть і ти не можеш нічого вдіяти.
Коли, розпорядок, вибудуваний роками, нищиться.
Коли хочеться ламати, крушити, бити.
Коли хочеться піти.
Та Матвій знаходить в собі сили подолати страхи, вгамувати біль, зрозуміти ближнього, зробити крок назустріч, повернутись додому...

Мне кажется, что это всегда хороший вариант рассказывать о сложных вещах простыми словами. О взрослом мире через детское восприятие. И ты вроде воспринимаешь Матвея, как подростка, не совсем здорового, а значит через чур наивного и возможно не разбирающегося в жизни. Но оказывается, что он понял ее (жизнь) еще лучше, чем ты...
Отдаленно сопоставила эту книгу с "маленьким принцем", потому что тут тоже мальчик, который дружит с мудрым животным. Но конечно не стоит сравнивать - совершенно разный посыл у книг.

Однозначно рекомендую прочитать. Времени много не займет, но след в душе оставит неизгладимо хороший и полезный.