Цитаты из книги Ева спить

Щоб користуватися перевагами, які надавали мешканцям цієї області зі спеціальним статусом, треба було заповнити декларацію належності до мовної групи. Заголовок бланка німецькою мовою звучав так: Sprachgruppenzugehö‎rigkeitserklärung*. Синьйор Сун, як він сам мені розповідав, довго дивився на це слово. Тридцять шість літер. Одинадцять складів. Хоч він був поліглотом (італійська, англійська,мандаринська і навіть трохи німецької), його рідною мовою був шаньдунський діалект, мова з тональним наголосом, а насамперед з односкладовими словами. Вперше, і, може єдиний раз в житті, він знехтував прагматичним аспектом питання і зреагував нутром: він ніколи не зміг би визнати себе тим, хто розмовляє мовою, в якій тридцять шість літер і одинадцять складів утворюють одне слово.

*Декларація про належність до мовної групи (нім.).

А тепер я обіймаю свою маму, бо ніщо і ніхто не може повернути нам того, що ми втратили, навіть ті, хто винен у цих втратах, ані ті, хто прямим чи непрямим чином був їх призвідником чи причиною, і врешті, коли ми все порахуємо і точно з'ясуємо, хто що в кого відібрав і чому, коли весь дебет і кредит, і вся бухгалтерія провин та образ постає перед нами упорядковано чітко, єдиною річчю, яка має значення є лиш це - що ми можемо ще обійматися, не марнуючи навіть миті того надзвичайного щастя, яке полягає в тому, що ми ще живі.

А ще той холод. Що може знати калабрієць про холод? Калабрієць знає, що таке спека і сірокко, знає посуху, знає людожерне сонце, яке аж кусає в голову, і вітер, який доводить до божевілля, ейфорії або зомління, але що таке такий холод - ні, калабрієць цого не знає. Вперше він відчув його там, у дворі казарми, коли сидів навпочіпки на землі, мов жебрак, і їв суп, який ставав крижаним ще жо того, як встромиш у нього ложку. То було ніщо порівняно з морозом, від якого він страждав, патрулюючи прикордонні перевали, але тоді він цього ще не знав.