Memorias de una vaca

Абсолютно кожна книга «Видавництво Анетти Антоненко», що потрапляє мені до рук - то просто насолода, ніби вишукана страва серед мільйону звичайного їдла. От і дана книга не вийняток.
В Країні Басків живе собі чорна корова Мо. Її роки перевалили за 20, тому внутрішній голос Мо, якого корова прозвала Занудою нашептує їй, що вже пора сідатити та писати мемуари. І як це майже завжди буває у Мо вона погоджується з Занудою.
"Немає в світі дурнішого створіння за дурну корову" - одна з улюблених приказок Мо і тому головний з її життєвих принципів це не бути дурною.
Мо народилася на перший погляд на звичайній фермі, але вже з перших днів життя навчалася за нього боротися та мала змогу побачити, що світ і коров, і інших тварин, та і людей дуже різний. Мо цікавить те, що відбувається поруч, а тому завдяки її мемуарам можна познайомитися з деякими історичними особливостями Країни Басків, про яку я, якщо чесно, раніше ніколи і не чула.
Роман Бернардо Ачага можна вважати і метафоричним, адже серед корів, як і серед людей трапляються різні. Є ті, хто категорично не хоче вважати себе коровою і прагне абсолютно іншого життя, є ті, кого не хвилює нічого, крім корму в кориті та трави навколо, а є ті, що прагнуть розібратися в усьому, що оточує та для яких не завжди легкий шлях самий бажаний.
Чудова, легка в прочитанні, але смислова книга, яка ідеально підходить для неспішного вечірного читання.

"Коли ти доходиш до останнього повороту твоєї дороги. І звідси мої страхи, Сьор. Що станеться у день, коли я закінчу мемуари?"