Тринадцятий місяць у році

Мені дуже сподобалося ЯК.
Прозу Г. Кирпи можна пити.
Але я б не запропонувала цю книжку жодній дитині в своєму оточенні. Бо на мій погляд, вона не про літо-дитинство... (Ах, яке ж там літо й дитинство!) А про те, як батьки виховують у своїх дітях зверхність, зневагу та нетолерантність до інших. Головна героїня - ця мила прекрасна дівчинка-квітка така, що хочеться відійти від неї подалі, вимити руки й порадити своїм дітям не мати з нею жодних справ. Токсичні люди... вони виростають з таких зерняток. Коли батьки з колиски розказують, що ми хороші ( бо беремо книжки в бібліотеці), а сусіди погані (вони дивлятся телевізор). А ще ми бідні, бо займаємося інтелектуальною працею. А вони - поганці - підторговують трохи, тому зневага-зневага-зневага... Ця совкова ідеологія ще жива? Виявляється, так.
Тонкий психологічний реалізм автора викликає захват. Але книжка позиціонована видавництвом для дітей і молодших підлітків.