
"Хто не знає своєї історії, не вартий свого майбутнього", — такий напис був в кабінеті історії моєї школи, може, і досі є. Другий том Історія України від діда Свирида — якраз про це. З гумором, але не без хорошої аналітики (яку Свирид Опанасович скромно називає сільською) ви пройдете крім буремне середньовіччя української держави (та тих її сусідів, кому (не) пощастило бути поруч) від XI до середини XIV сторіч. І дізнаєтеся про українську гру престолів, яка заткне за пояс будь-який серіал. А ще те, про що нам у школах за ще радянською програмою ніхто навіть не обмовився.
Як Ярослав Мудрий перемудрив з престолонаслідуванням і хоч втовкмачив своїм синам не вбивати один одного, але Русь від феодальної роздробленості не вберіг. Що Володимир Мономах ніколи не мав горезвісної шапки, яка була свого роду тюбетейкою монгольського хана, не підійшла йому, то він і збагрив її московському князю. Який підбив шапку хутром, оздобив камінням і нарік святинею. Чому великодержавні наші сусіди так не люблять галичан, а при згадці про князя Романа вкриваються сиротами (спойлер: у 18 років він розгромив їхнє буцім сильне військо при спробі сепаратистського захоплення Києва). Про улюблений спорт російських істориків — фальсифікацію історії і переписування її на основі житій і фантазій. Як, наприклад, вони видають викрадення і вивезення на московські болота найсвятішої на той час ікони як божу і благу волю, а не кримінальний злочин. На цьому підґрунті вони і заснували державу. Штош. Що Галичина ніколи ні з ким не воювала, що ви, боронь боже, а сусідні землі якось самі опинялися під її владою. Що ніякого страшного і жахливого татаро-монгольського іга в Україні не було, були поставлені князі з ярликами і збір данини. І князі збирали більше, ніж монголи. Особливо в московії, де це іго було відчутніше (бо монголи хоч і жорстокі тварини, але не люблять слабкодухих і зрадників) і на 200 років довше. Що король Данило молодець, а от син його Лев, той, якому подарували місто, — якось не дуже і ледь все не спаплюжив. Про Куликовську битву, яка нічого насправді не змінила, і про битву на Синіх водах, яка змінила майже все.
І ще багато цікавого. Знаймо історію, борімося за майбутнє. Слава Україні!









































