Історія України від Діда Свирида. Книга друга

Друга книга “Історії України від діда Свирида”, що пишеться на вимогу багатьох тисяч читачів відомого facebook -блогера Свирида Опанасовича. Фірмовий стиль автора - суворе дотримання історичної правди, яка, однак, подається у легкій і дотепній формі розповіді сільського дідуся. Змальовані автором історичні події сповнені гумору та тонкої іронії, історичні персонажі живі і жваво між собою спілкуються. То ж, перша книга, видана у 2016 році швидко завоювала велику популярність і отримала захоплені

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,8

34 оценки

5
82%
4
18%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 38Хотят прочитать 27

Рецензии

crazy_squirrel
19 октября 2021
"Хто не знає своєї історії, не вартий свого майбутнього", — такий напис був в кабінеті історії моєї школи, може, і досі є. Другий том Історія України від діда Свирида — якраз про це. З гумором, але не без хорошої аналітики (яку Свирид Опанасович скромно називає сільською) ви пройдете крім буремне середньовіччя української держави (та тих її сусідів, кому (не) пощастило бути поруч) від XI до середини XIV сторіч. І дізнаєтеся про українську гру престолів, яка заткне за пояс будь-який серіал. А ще те, про що нам у школах за ще радянською програмою ніхто навіть не обмовився.
Як Ярослав Мудрий перемудрив з престолонаслідуванням і хоч втовкмачив своїм синам не вбивати один одного, але Русь від феодальної роздробленості не вберіг.
Що Володимир Мономах ніколи не мав горезвісної шапки, яка була свого роду тюбетейкою монгольського хана, не підійшла йому, то він і збагрив її московському князю. Який підбив шапку хутром, оздобив камінням і нарік святинею.
Чому великодержавні наші сусіди так не люблять галичан, а при згадці про князя Романа вкриваються сиротами (спойлер: у 18 років він розгромив їхнє буцім сильне військо при спробі сепаратистського захоплення Києва).
Про улюблений спорт російських істориків — фальсифікацію історії і переписування її на основі житій і фантазій. Як, наприклад, вони видають викрадення і вивезення на московські болота найсвятішої на той час ікони як божу і благу волю, а не кримінальний злочин. На цьому підґрунті вони і заснували державу. Штош.
Що Галичина ніколи ні з ким не воювала, що ви, боронь боже, а сусідні землі якось самі опинялися під її владою.
Що ніякого страшного і жахливого татаро-монгольського іга в Україні не було, були поставлені князі з ярликами і збір данини. І князі збирали більше, ніж монголи. Особливо в московії, де це іго було відчутніше (бо монголи хоч і жорстокі тварини, але не люблять слабкодухих і зрадників) і на 200 років довше.
Що король Данило молодець, а от син його Лев, той, якому подарували місто, — якось не дуже і ледь все не спаплюжив.
Про Куликовську битву, яка нічого насправді не змінила, і про битву на Синіх водах, яка змінила майже все.
І ще багато цікавого. Знаймо історію, борімося за майбутнє.
Слава Україні!
Читать далее
3 понравилось
0
125
RomanShaleyko
14 октября 2020
Друга частина книги "Історія України від діда Свирида",без жодних перебільшень та алегорій є тією книгою з розряду: Якби ми вчились в школі за програмою цієї книги, ми б знали на відмінно історію і більше того,ми в отриманих знаннях копали дальше б.
Уроки історії не були б монотонними та нецікавими та такими,що зводились до запам'ятовування дат . Від отриманих знань від таких-от книг ми б знали,чому наша держава сформована саме так,а не інакше. Чому сьогодення опирається так часто на минуле і як з допомогою цього можна влаштовувати подумкову проєкцію і на майбутнє. Стиль написання книги простою мовою вражає, а кількість жартів,що переплетені в оповідь на кожній сторінці дозволяє постійно тримати посмішку на обличчі (чого тільки вартує оповідь про СУВ(спокійну українську вдачу)).
Друга частина історіі України від діда Свирида. Охоплює добу роздрібленості Київської Русі, славетні часи Королівства Русь, золотоординську навалу і становлення Великого князівства Литовського. Так само захопливо написано як і першу частину. А головне, що ці часи представлені не як якась сумна сіра смуга, як часом буває в підручниках, а яскраво і з оптимізмом.
Отже, з нетерпінням чекаю на третій том.
P.S. Наприклад дуже хочу процитувати кілька "мега ржачних" цитат з книги:
     Не дивно,що після публікації "Слова про закон і благодать" Іларіон швидко зробив стрімку кар'єру й скоро перебрався із сирої печери в Київ. А місце в його печері зайняв Антоній...
     З чого видно,що добрі слова здатні творити чудеса. Особливо в поєднанні з гостро наточеним мечем.
     Лев Данилович правив 40 років і весь цей час ніяк не міг вгамуватися. Постійно когось бив,потім били його,потім він давав здачі й намагався захопити Краків,йому дали по зубах,він не вгамовувався і захопив Люблін і на радощах пішов бити угорців,захопив частину Закарпаття з містом Мукачевим,угорці пішли бити його,і все повторювалося....
Читать далее
1 понравилось
0
130