Nevermore! Или ворон на обложке
Virna_Grinderam
- 262 книги

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Эту книгу я перечитываю, и она в этот раз воспринимается совсем по другому. Одним из героев книги становится чёрный ворон - Крук. Он олицетворяет печаль и боль утраты. Главный герой теряет жену, а его два сына мать.
А почему я восприняла эту книгу по другому, потому что и в моей душе сейчас поселился Крук. Мой родной город под обстрелами уже второй день. И это пятый день войны в Украине. Иногда удаётся почитать, чтобы хоть немного отвлечься от бури в душе. Желаю всем мирного неба над головой.

Ця книга - ну просто якийсь винос мозку. Потік свідомості в якому зрозуміло не так багато. Трапилась біда - мама померла, залишивши батька та 2х синів -хлопців. І вони мусять навчитися жити без неї. Батько не може пробачити себе і печаль зїдає його та затягує в болото. Хлопці шукають смерть в природі, несучи її самі, ніби так зможуть знайти відповідь чому мама пішла. І на допомогу їм прилітає загадковий крук, що має повернути сімю до життя. Чому саме крук? Я думаю тому, що в багатьох віруваннях саме крук вважається потойбічним птахом. посланцем між різними світами. Крук теж ще той кадр, його мова то щось зовсім чудне, а в його думках явно переважає садо-мазо. Після прочитання книги у мене тільки одне питання - що курив автор? Насипте і мені чуток.

Я ужасно боюсь смерти, и с рождением сына стала бояться еще больше. Отчасти из-за того, что они могут остаться без меня, но и из-за того, что я могу не увидеть, как он взрослеет. Эта книга ударила больно, прямо в этот страх. Усилила настолько, что я поняла, что надо что-то с этим делать.
В этой книге два определенных слоя - на одном из них надо знать творчества Тэда Хьюза, на втором - не надо ничего, просто чувствовать.
У мальчиков умирает мама, у мужа - жена. К ним приходит Ворон, но не для того, чтобы погубить, а для того, чтобы помочь. Питаясь их горем, смягчая его. Мальчики будут мальчиками и будут драться и сочитнять истории, папа будет папой, пытаться заполнить дыры, пытаться запомнить, что надо делать. Ворон выполнит свою миссию, изрядно потрепав нам нервы своей манерой изложения.

BIRD ...I knew that by the time you sent your publisher your final draft of the Crow essay my work would be done.
MAN I would be done grieving?
BIRD No, not at all. You were done being hopeless. Grieving is something you're still doing, and something you don't need a crow for.

Moving on, as a concept, is for stupid people, because any sensible person knows grief is a long-term project. I refuse to rush. The pain that is thrust upon us let no man slow or speed or fix.

Perfect devices: doctors, ghosts and crows. We can do things other characters can’t, like eat sorrow, un-birth secrets and have theatrical battles with language and God. I was friend, excuse, deus ex machina, joke, symptom, figment, spectre, crutch, toy, phantom, gag, analyst and babysitter.
I was, after all, ‘the central bird … at every extreme’. I’m a template. I know that, he knows that. A myth to be slipped in. Slip up into.
















Другие издания


