Пам'ять крові

Бо п’ятдесят, або навіть дев’яносто відсотків правди, не буває…

Книга, яка розповідає про історичні події та двох друзів, що по-різному реагують на ті ж історичні події. А ще – книга про покоління, про націю, про історію, про війну… Та... про – людяність….

Були моменти, коли чіпляло. Сильно чіпляло, коли в будь-якому випадку людина чи лишалася Людиною, чи просто ламалася під тиском обставин…

Я не знаю, не можу судити…. Просто виходить легко засуджувати через N -нну кількість років.

До плюсів – кількість сторінок, шрифт, доступність у прочитанні. Сподобалася лірична лінія.

З мінусів: мені не сподобалася обкладинка. Ну, не тягнуло до прочитання. Не естетична, чи якась віддалена – я взагалі спочатку вирішила, що якийсь «халтурний» детектив. Далі - по завершенню – мені видалося дивним
(СПОЙЛЕР),

Хоча, можливо в цьому – і є Особливість автора, коли він зробив таким Кінець!

Читайте, бо ця історія нікого не лишить байдужим!!!!

П.С. От як все таки – релігія тісно пов’язана з військовими діями:

«- Ножі і сокири, які вам роздасть капрал Лаба, освячені нашим ксьондзом! Тож з Божою допомогою на святе діло! «

Хоча, яке може бути святе діло з ножем та сокирою?!? Страшно та боляче читати про таке.

Неточність у цій книзі:
Сторінка 144:

Чоловіки з родина Гриця Нещука здавна заробляли на хліб тим, що шили для селян кожухи.

П.П.С. Гарна назва «Війна у війні».
А ще чіпляють останні батькові слова: «І тебе я народив людиною, сину…»

Такою має бути сучасна українська література.