Повія

Не хочу ж, не хочу я тебе знати, гірка людьска муко (кохання)! Скільки ти людей понівечила, скільки їх душ запакувала? Храни ж мене, мати божа, від цієї напасті!

Одна доля, одне лихо людей докупи зводить...

Баба, брат, поти й вірна, поки хто не кивнув на неї пальцем.