Подобно реке...

Потом я задумался о самом покойнике в пижаме, о его полном, беспросветном одиночестве — таком одиночестве, что за двадцать лет ни один человек в целом мире попросту не заметил его бесследного исчезновения. И я пришёл к выводу, что хуже любого голода, любой жажды, безработицы, неразделенной любви, горечи поражения — хуже всего этого знать, что ты никому, совершенно никому в этом мире не нужен.

Тонут не потому, что падают в реку, а потому что душа выплывать не хочет!

Человек все делает наоборот. Спешит стать взрослым, а потом вздыхает о прошедшем детстве. Тратит здоровье ради денег и тут же тратит деньги на то, чтобы поправить здоровье. Думает о будущем с таким нетерпением, что пренебрегает настоящим, из-за чего не имеет ни настоящего, ни будущего.

Що забавного в людині?...
... Вони прагнуть якнайшвидше стпти дорослими, а потім тужать за втраченим дитинством. Втрачають здоров'я, щоб здобути гроші, а потім втрачають гроші, щоб повернути здоров'я. Ми з такою тривогою думаємо про майбутнє, що нехтуємо сучасне, й у такий спосіб не живемо ані а сучасному, ані в майбутньому. Живемо так, ніби ніколи не помремо й не помираємо так, ніби ніколи не жили

Нашій людській природі властиво судити інших із великою суворістю, а коли вітер повертається в нашу сторону, ми завжди знаходимо виправдання за свої помилки

Якщо ти почнеш з легкого, ти будеш не готовий до великих випробувань

Для того, аби чогось досягти, не треба докладати надзусиль, треба лише зосередити енергію на своїй меті

... Вважає свої невдачі не помилками, а кроками в напрямку зустрічі із самим собою

Нерідко в нашому житті буває, що по нам топчуться, нас б'ють, кривдять, ображають, але попри це ми зберігаємо свою ціну

Найважливіші речі нашого життя, ті, які нас будують, ніколи не показують своїх облич