Beartown

Все дети во всех городах по всему миру в какой-то момент своего взросления начинают играть в опасные игры. В любой компании найдется тот, кто первым спрыгнет с самой высокой скалы, последним перебежит через пути перед мчащимся поездом. Этот ребенок – не самый смелый, просто он боится меньше других. Возможно, чувствует, что ему, в отличие от остальных, нечего терять.

Чтобы отпустить от себя ребёнка, много и не требуется. Нужно лишь отдать все что у тебя есть.

Чем больше сравниваешь, тем шире твои представления о норме.

Работа нужна человеку, чтобы содержать семью, а карьера – удел эгоистов. Карьера – это только ради себя. Поэтому Миру одинаково мучила совесть и дома, и на работе

Гордится командой можно за разные вещи.  За место, за сплоченность, а можно и за одного-единственного человека. Спорт увлекает ещё и потому, что напоминает нам, какие мы маленькие, и делает нас больше.

Час завжди йде однаково, лише почуття минають з різною швидкістю.

Почуття ненависті може стати великим стимулом. Світ тоді простіший для розуміння і не такий лячний, якщо ділити всіх на друзів і ворогів, своїх і чужих, добрих і злих. Любов не є найпростішим способом об’єднати групу, тому що любити складно, любов ставить вимоги. А ненавидіти просто.

Перед трагедією усі ми маємо тисячу різних бажань, а після неї – лише одне. Коли народжується дитина, батьки мріють, що вона буде найунікальнішою, але коли дитина хворіє, у батьків раптом залишається лише одна мрія – щоб у неї все було нормально.

Людство знає багато отрут, але нема нічого сильнішого за гордість.

Бути батьками – це наче стати надто малою ковдрою: як би ви не старалися всіх накрити, завжди залишиться хтось, хто змерзне.