Віднедавна в українських книжкових з'явилось дуже багато перекладної балканської літератури. З однієї сторони цьому є досить не двозначне пояснення, а з іншої усі ми прекрасно знаємо, що чужий досвід нічому не вчить. Втім із літературою братніх народів знайомитись варто, якщо й не в погоні за досвідом, то хоча б заради культурного різноманіття. Дуже цікаво спостерігати, наскільки по-різному балканці оцінюють і переосмислюють травматичний досвід 90-стих років. Іво Брешан робить це за допомогою детективної форми із філософським підтекстом. Роман одночасно зав'язаний і на інтризі, пов'язаній із воєнними злочинами у Хорватії, і на одвічних роздумах про роль долі і призначення кожної окремої людини. Головний герой - дивакуватий професор, якому судилося, граючи із власною (і не тільки) долею в шахи, розгадати таємницю. По законам жанру у роману вузький хронотоп: події відбуваються протягом нетривалого часу і майже виключно у Дубровнику. Місце події не відіграє тут визначної ролі насправді. Дубровник Брешана - це не Сараєво Єрговича, яке кричить і плаче чи не у кожній літері. Місто тут чисто символічне і лише створює середземноморську атмосферу. А от персонажі надзвичайно продумані, і кожен вистрілює саме тоді, коли того вимагає логіка твору. Інтрига тримається до останнього і навіть коли здається, що головна таємниця розкрита і всі частини пазлу стали на своє місце, Брешан мимохіть нагадує, що ми - просто пішаки у руках сильних світу цього. В цілому дещо конспірологічний, у чомусь трохи сюжетно притягнутий за вуха, на перших сторінках надокучливо-філософський (хоча й дає можливість відновити втрачені знання з античної філософії!), але загалом дуже вартий до прочитання роман. Думаю, що із часом у нас теж з'являться подібні болючі рефлексії, де вже не буде однозначної відповіді на питання хто друг, а хто ворог.
4 понравилось
