Черешні з коньяком

Український чікліт набирає обертів, що не є погано, адже у прогресивних країнах не має пустувати жодна з літературних ніш. Крім того, конкретно ця книга вирізняється ще і філософськими роздумами про українські реалії.

Гарно і атмосферно вплетені в текст кав'ярні і вулички Львова. У цьому місті працює журналістка Олена Дулянська, журнальну колонку якої вирішили закрити. Нелогічна у своїх вчинках героїня викликає емпатію. Знайшовши у соцмережі своє колишнє шкільне кохання, вирішує повернути час назад. Хоча Пащенко (чоловік головної героїні) справив на мене хороше враження. Але однокласники, які здебільшого живуть за кордоном, завжди, мов та трава за парканом сусіда, здаються зеленішими, тобто щасливішими.

Мені здалося, що трохи перебільшені переживання героїні і їй би добре запитати себе "навіщо мені потрібно страждати?", бо вона не з тих, хто відчуває себе більш живою з нервом і драмою. Тут на допомогу приходить ще і детективна сюжетна лінія, а події вибивають у Олени з-під ніг опори, але у певний момент розум і жага життя беруть гору. Так, певно, і має бути.

По правді кажучи, купилася на незвичну назву та цікаву обкладинку. З автором та стилем її письма до цих пір була незнайома, хоча також зіграли ролі відзнака "Коронація слова" при виборі книги. Історія розповідає про журналістку Олену, яка в щоденній рутині потопає все глибше, а також про те як різко і кардинально може змінитися все життя в один прекрасний чи не дуже момент. Неймовірна книга про саме життя. Про емоції... про необдумані вчинки... про мрії, наповнена запахами і смаками Львова, його неповторною атмосферою. Неодмінно читайте, якщо просто зараз ви потребуєте нових приємних емоцій!

Олена не дуже задоволена своїм життям. Вона веде колонку у журналі, їздить на судзукі в кредит, а останнім часом ще й відносини з чоловіком розладилися. Мені здалося що їй трохи за 30, дітей у них немає, але є мрія видати свою книжку. Наполеглива колега реєструє Оленку у соцмережі, де одразу знаходить колишніх однокласників і починає з ними спілкуватися.

Всю книгу головна героїня живе звичайним життя, допомагає Жанночці (та сама колега), наманается видати свою книгу, слідкує за життям однокласників, намагается реалізувати професійні амбіції. Постійно веде роздуми на тему політики, суспільства, моралі, та багато чого ще "про все, та ні про що". Але сама не знає чого хоче. Логіка відсутня як у романі в цілому так і у діях і думках головної героїні.

Сюжетні лінії книги постійно скачуть (наче разом із настроем авторки), була спроба зробити детективну лінію із загадковим вбивством (навіщо взагалі???).

Я в сказала що книга НІ ПРО ЩО. Та ще й написана якось косо і криво. Схоже на те, що у авторки криза середнього віку, результатом якої і є ця безглузда книжечка.