Зів'ялі квіти викидають

Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це — історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів. Все життя ці актриси запекло ворогували між собою, адже були суперницями в коханні до чоловіка, який виявився не вартим любові та самопожертви. І тільки наприкінці життя обидві зрозуміли, що могли б бути… найкращими і найвірнішими подругами. Молода головна ...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

243 оценки

5
40%
4
40%
3
16%
2
3%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 279Хотят прочитать 186

Рецензии

nad1204
3 марта 2017
Это просто очень-очень грустная книга.
Старость, конечно же, не радость. Потому как, к сожалению, болезни одолевают. Да и закат жизни, да. Но всё-таки, если у вас есть семья, близкие люди, какое-то устойчивое финансовое состояние, то всё не так драматично.
Я вспоминаю ухоженных европейских старушек, которые весело колесят по миру, довольны жизнью и не глядят из окон потухшими глазами.
Нашим бы так!
И вы знаете, дело не только в том, что средств не хватает. Хотя это безусловно так.
Но есть менталитет. И никуда от него не деться. Радоваться не хотят и не желают ( а может быть не умеют?).
Я сужу по своим родителям. Вы не подумайте, они у нас вовсе не капризные! Просто вот радуются жизни всё меньше и меньше. Мы и дачу им купили (по их желанию, нам она совершенно не нужна!). И периодически куда-то на отдых отправляем. И звоню я каждый день. Но вот ответ на вопрос: "Как дела?", меня периодически убивает.
—Как дела?
— А как у нас дела? Сидим, как два дурака, телевизор смотрим.
— Так почитайте книги.
— Читали. И кроссворды разгадывали. И гуляли. И отец картину складывал (это он из бусинок "шедевры" создает), а я вышивала.
Я просто в недоумении. А что ещё надо? Метро копать? В космос летать? Электростанцию строить?
Хочу сказать, что старикам и старушкам в этом романе повезло гораздо меньше. Хотя и у них не всё так плохо. Дом для престарелых актеров театра и кино. В сосновом бору, с отдельными палатами. Вот только, в основном, это совершенно одинокие люди. А те, которые имеют близких, ещё более одиноки.
В центре — две женщины, когда-то бывшие потрясающими красавицами и соперницами в любви. А теперь — просто старушки, доживающие свой век.
Печально. И как-то депрессивно.
Читать далее
43 понравилось
2,5K
sireniti
5 января 2013
Життя за лаштунками
Зів'ялі квіти викидають, прочитані книги забувають, притихлі почуття розпалюють, а спогади пестять і лілеють, навіть якщо вони не дуже хороші.
Коротка, зовсім коротка повість. Можливо тому так вразила?
Дві жінки, в минулому відомі актриси, до того ж і закляті вороги, коротають віку в притулку для самотніх акторів, навіть не здогадуючись, що мешкають зовсім поряд.
Все життя вони були суперницями: за ролі, за глядачів, за чоловіка, яких кохали, навіть за саме життя. Адже одна купалася в багатстві та розкоші, а інша пройшла всі круги аду.
Та доля вміє підкладати сюрпризи. А може виправляти помилки?
Адже недаремно вона в останні роки життя вони зустрілися. Недаремно Стефка провалила іспити до театрального і пішла працювати доглядальницею в притулок. Це була ії місія - помирити дві протилежності: осінь і зиму, день і ніч,- Леду і Едіт.
Молода і безпечна Стефка зробила те, що не міг зробити час.
В житті ніщо не відбувається просто так.
І не просто так ця книга чекала своєї черги.
Я читала ії в свої новорічні канікули, коли за вікном пролітали сніжинки, коли сяяла вогнями ялинка і в повітрі витав дух магії і свята.
А герої книги теж святкували свій Новий рік. Вибачали і вибачалися, починали життя з чистого листа і просто жили далі.
Красива історія,чудово написана книга. Моя "довгобудова" стала для мене приємною несподіванкою і відкриттям нового автора.
Читать далее
23 понравилось
904
SaganFra
19 июля 2013
Дом для престарелых актеров на окраине городка, в нем десятки окон, за которыми на нас смотрят десятки пар потухших глаз. Каждый взгляд таит в себе загадку: кто-то смотрит в одну точку и думает о прошлом, но никто из них о будущем. Ведь будущего для людей с таким блестящим прошлым просто нет. Если хорошо вглядеться в испещренные морщинами лица можно узнать среди них и известных актрис, и именитых режиссеров. Казалось бы, ведь совсем недавно они блистали на сценах театров и на экранах телевиденья. И казалось, что слава и красота их вечна. Но цветы завяли и их выбрасывают…
Книга наполнена мудростью, неспешными раздумьями и воспоминаньями. Но не обошлось и без любовной линии. Очень хорошо описано трепетное отношение персонала к старикам, и вообще, книга, не смотря на всю меланхоличность, очень позитивная. Она оставляет в душе теплый след.
Читать далее
22 понравилось
1K