Зайшовши з сином в бібліотеку за черговою порцією дитячої літератури, я звернула увагу на яскраво проілюстровану книжку з назвою, яка обіцяла досить милу історію для малечі. Та вже з самого початку книга виявилася повною нісенітниць, і приперченою відповідними до змісту малюнками. Розповім в декількох словах:)
Жила-була курка на ім'я Марта. Дожила вона до поважних років, тому і яйця від неї давно не бачили.
Якось настала весна. Тут-таки скочив півень на купу сіна у дворі і як заспіває весело! Тієї ж миті Марта відчула, як щось ворухнулося всередині, й здивувалася. Вона знала це відчуття, у пам'яті їй відклалося: то народжується в її лоні яєчко. Марту це вразило, проте вона несказанно зраділа й одразу поділилася цією новиною з усіма курочками-подружками. Півень їй не повірив і лише засміявся, та курочки вітали Марту від щирого серця. А тоді настав її час. Марта сиділа собі в солом'яному кубельці, аж раптом її затрусило. Курки й півень втупилися в неї очима. Якась мить — і Марті полегшало. Вона звелася на ноги, і раптом усі закричали від подиву. У кубельце викотилося чудове яєчко, його шкаралупа мінилася сріблясто-блакитною барвою, наче мушля. Приклала Марта до нього вухо і прислухалася. — Воно живе, — мовила вона здивовано. — У мене буде курчатко. — Гадаю, ти щось плутаєш, — мовив на те півень. — По-перше, ти стара як луб'я, а по-друге, років з двадцять півні обходять тебе стороною. Я теж.
Жорстока реальність. Та не без чудес. Тієї ж ночі в курник пробрався злодій з метою поцупити Мартине безцінне яйце. Після легкого зіткнення з курячою родиною, йому все ж таки вдалося це зробити. Радість злодюги довго не тривала. Відчувши чиїсь зуби у своїй нозі, він зрозумів, що по свіжі яйця прийшов не тільки він. Сміливцем виявився рудий лис, який підхопив яйце і блискавкою дременув до лісу. Роздивляючись свою здобич, він і незчувся, як яйце опинилося у кігтях орлиці, яка занесла його в своє гніздо з метою висидіти. Та не догледіла і вона — яйце опинилося у сарни, яка тікаючи і стрибаючи по скелях, перечепилася, впала і заробила струс мозку. Звісно такі травми безслідно не проходять, тому відкривши цю дивовижну книгу ви вперше маєте можливість зустріти сарну на яйцях. Наступним крадієм виявився байбак, який хотів порадувати свою кохану вагітну дружину. Яйце і тут надовго не затрималося, розгойдалося, випало з лап і покотилося до кролячої нори. Поки зайченята милувалися яйцем...
Заєць-тато приклав вухо до нього. — Там усередині хтось є, — сказав він. — Ану, хто з вас найсміливіший? — Я! Я! — навперебивки загукали зайченята. — Я хочу його висидіти! — Ану ж, покажіть мені свої сіднички, — сказав заєць-тато. Малюки слухняно повернулися. Тато знайшов малого з м'якенькими, пухнатими сідничками. Той поважно вмостився на яєчко і вже не сходив з місця.
Два тижні минуло з того часу, коли раптом сталося лихо. Заячу нору нанюхав лис (той самий злодюжка). Зайці тікаючи не змогли прихопити з собою дорогоцінне яйце. Не зловивши хвостатих, лис все ж обділеним з нори не виліз. Схопив яйце і вирішив його висидіти, виростити курча, і в результаті поласувавши дорослою курятиною.
Він усівся на яйце, щоб його висидіти. Але ж лис — то не квочка! За півгодини його взяла нудьга. До того ж бідолазі довелося сидіти, підібгавши лапи. Та й мало-помалу приперло. Тож він рвонув за найближчий кущик.
(Тут все гарно проілюстрували — блаженна морда лиса, який дзюрає під кущем). Поки лис (кхм)... відійшов, на світ з'явилося довгоочікуване курчатко, яке мама-курка зазделегідь прозвала Ганнусею. Воно зрозуміло кому потрапило в лапи і вирішило накивати п'ятами. Почалася гонка на виживання. Курча бігло, підстрибувало, падало, підводилось і тікало далі... А лис з роззявленою пащею в очікуванні закуски, дихав в спину. Побачивши попереду глибоку ущелину, Ганнуся зібрала всі сили і сталося диво — полетіла над прірвою. А лис, горланячи, шубовснув у річку. Курча відправилось додому в теплі мамині обійми. Хеппі енд!
Яка книжка, такий і відгук:))) Не читайте цього дітям, і навіть в руки не давайте. Обирайте тільки якісну літературу:)
33 понравилось
