Майя та її мами

Чувствую, надо бы расставить точки над i.
Книга - правильная, про очень правильные вещи и с правильным посылом, и потому нужная и полезная. И иллюстрирована она прекрасно, как и, по-моему, вообще все украинские книги для детей. Но текст лишен какой-либо литературной ценности. Напрочь. Будь эта книга стотысячным шагом в системной политике, который можно было бы сравнивать с 99 999 другими, автора можно было бы смело лажать за халтуру. Но это Восточная Европа, здесь такие книги на вес золота, так что в сложившихся обстоятельствах качество текста, увы, уже не имеет значения: защищать "Майю", покупать ее и читать с детьми - обязательно надо.
Но все же - из уважения к самому себе не могу не сказать о том, что вижу, и не поставить ту оценку, которую поставил.

Маленькая девочка Майя рассказывает о своих одноклассниках и семьях, в которых они живут. И, т.к. повествование ведется от лица ребенка, учащегося в четвертом классе, ожидать красивого слога или лихих сюжетных поворотов не приходится. Что же касается самих историй об одноклассниках - у Майи воистину удивительный класс, поскольку среди 17 человек нет ни одной нормальной и благополучной в традиционном понимании семьи - у одного отец "пропал" еще до его рождения, у другой родители уехали на заработки, у родителей третьего отобрали родительские права, четвертый из крымских татар, пятая из переселенцев из зоны АТО, а у самой Майи - две мамы и ни одного отца.
И хоть и написано все так просто и примитивно, но с каким-то таким душевным теплом и принятием других, НЕ ТАКИХ, не среднестатистических. Очень глубокие высказывания учительницы пани Юлии, которую Майя цитирует в своем рассказе, комментируя ту или иную семью.
Отдельно отмечу иллюстрации - они прекрасны, яркие, сочные, красивые, книгу приятно даже просто взять в руки, полистать, порассматривать картинки.
Стоит ли брать и читать эту книгу детям? Однозначно! Хотя бы как общеобразовательную - сродни какой-нибудь "анатомии для детей в картинках". Но не стоит относиться к ней как к самодостаточной литературе - стоит добавить свое толкование каждой из истории, пояснить более подробно.

Якось натрапила на статтю про це видання, його поява спричинила неоднозначну реакцію - частину суспільства обурила зображена нетрадиційна сім'я. Та все ж книга набула популярності й купу схвалених відгуків.
⠀
Книга написана письменницею, правозахисницею - Ларисою Денисенко, ілюстрації виконані Марією Фоєю. Історія про дівчинку Майю, яка навчається в четвертому класі, й оповідає про своїх друзів, однокласників та їх сім'ї. Усі діти різні: хтось із них не має батьків чи розривається між новою сім'єю мами і татом, інші втратили свій рідний дім, переїхавши з Луганська/Криму або ж народжений сурогатною мамою. Та не дивлячись на різноманітність, соціальне положення, вигляд, національність, школярі дружні, хоча й бувають між ними суперечки. В подоланні суперечностей між дітьми не останню роль відіграє їх вчителька пані Юлія.
"У кожної дитини своя історія, своя родина, і коли в когось усе по-іншому - це не привід ображати й насміхатися".
"...діти мають рости в любові.
Неважливо, чи ти живеш із маленькою сім'єю, чи з великим родом. Неважливо, скльки в тебе мамусь або татусів. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності".
⠀
Ілюстрації до кожної історії вдало розкривають характер, підкреслюють оригінальність кожного героя. Книга показує оточуючих нас людей, хай би якими нестандартними і незвичними вони не були, кожен заслуговує на своє місце під сонцем, на любов і розуміння.

Чудова книга для розвитку солідарності до нашого різноманіття. Мова ведеться від імені Майї, яка розповідає про своїх однокласників, серед яких, наприклад, є вимушені переселенці, діти з неповних сімей або сім'ї, що постраждали під час АТО.
Дівчинка час від час посилається на слова вчительки пані Юлії, яка вчить своїх четверокласників поважати один одного.
"Пані Юля сказала, що справжня любов не ділить дітей на своїх та чужих. Я вірю в справжню любов".
Від реальності відділяє можливість існування класу з такими різноманітними сімейними історіями.

Найскандальніша книга минулого року, але завдяки цьому про неї дізналося дуже багато людей. Можливо це черговий маркетинговий хід. Хоч як там є насправді, але ця книга дуже крута і необхідна для сучасних дітей та дорослих.
.
Дівчинка Майя розповідає про своїх однокласників. Ці діти такі ж щирі та веселі, але мають одну особливість : сім'ї у них не звичайні. Ось чому багато батьків засуджують цю книгу.
.
Ми живемо у XXI столітті і для нас не повинно бути дивиною, що дитина виховується двома мамами чи одним лише татом. На жаль, багато хто цього не розуміють. А тепер запитання: як можна вважати країну розвинутою та сучасною, коли вона загрузла в стереотипах?
.
Історія навчить дітей ( і деяких дорослих ) толерантності та розуміння. Часто говорять, що діти - наше майбутнє, то чи не варто давати дитині право на власний вибір, а не нав'язувати застарілі норми. З легкої руки авторки історія стає зрозумілою кожному. А яскраві ілюстрації захочеться розглядати знову і знову.

Книга представляет собой образец социального программирования, предназначенного на разрушение нормального семейного поведения у детей. Она создает рекламу девиантных норм поведения для программирования бездетности, или малодетности, разрушения социальных связей. Без сомнения, автор заработала на ней много денег и хайпа. Ведь книга идет в русле политики государства на уничтожение института семьи и понижение рождаемости.

Украина, после майдана подпавшая под внешнее управление, догоняет Европу очень быстро. В 2016 году Кабинет министров Украины ликвидировал должность Правительственного уполномоченного по вопросам семьи, который занимался поддержкой многодетных, вопросами социального обеспечения матерей. В 2017 году премьер-министр Гройсман заменил эту должность на Правительственного уполномоченного по вопросам гендерной политики, занимающегося пропагандой и насаждением извращений, написанием законов о «правах секс-меньшинств» и т. д. Причем на этот пост была назначена Екатерина Левченко – известная «соросятка», которая 20 лет пропагандировала радикальный феминизм и лесбиянство во главе организации «Ла-Страда», существующей на гранты правительства США и Евросоюза.

При УССР она была аспиранткой кафедры "научного коммунизма", а после падения коммунизма осталась без работы, но сориентировалась и стала работать на «Вашингтонский обком».
Закономерно, что после победы майдана главным публичным государственным шествием Украины стал гей-парад, который охраняют тысячи силовиков и пиарят государственные телеканалы. С такой помпой даже Первомай в УССР не проводили. Так, как сейчас охраняют демонстрацию педерастов, во главе которой всегда идут дипломаты США и Евросоюза, тогда не охраняли даже трибуну с членами ЦК КПУ. Украина стала государством – растлителем детей.

ей-богу, и откуда в определённых кругах после презентации возник такой хайп. я невольно ждала пособия по социальной революции для дошкольников, а получила книгу сродни тем, где иллюстрации с медведями и слова пишутся по слогам, только более современную, без бессмысленных дефисов между каждой второй буквой, с прекрасным посылом и исполнением. это то, что я однозначно купила бы ребёнку лет трёх-четырёх, издание правда очень красивое и, кажется, по нему удобно учиться читать, ведь основные слова -- мама, папа, семья. как по мне -- только в таком виде рационально оставлять печатную литературу, когда текст и картинка на качественной бумаге дополняют друг-друга и хорошо смотрятся на домашнем стеллаже.