Майя та її мами

Чувствую, надо бы расставить точки над i. Книга - правильная, про очень правильные вещи и с правильным посылом, и потому нужная и полезная. И иллюстрирована она прекрасно, как и, по-моему, вообще все украинские книги для детей. Но текст лишен какой-либо литературной ценности. Напрочь. Будь эта книга стотысячным шагом в системной политике, который можно было бы сравнивать с 99 999 другими, автора можно было бы смело лажать за халтуру. Но это Восточная Европа, здесь такие книги на вес золота, так что в сложившихся обстоятельствах качество текста, увы, уже не имеет значения: защищать "Майю", покупать ее и читать с детьми - обязательно надо. Но все же - из уважения к самому себе не могу не сказать о том, что вижу, и не поставить ту оценку, которую поставил.

Маленькая девочка Майя рассказывает о своих одноклассниках и семьях, в которых они живут. И, т.к. повествование ведется от лица ребенка, учащегося в четвертом классе, ожидать красивого слога или лихих сюжетных поворотов не приходится. Что же касается самих историй об одноклассниках - у Майи воистину удивительный класс, поскольку среди 17 человек нет ни одной нормальной и благополучной в традиционном понимании семьи - у одного отец "пропал" еще до его рождения, у другой родители уехали на заработки, у родителей третьего отобрали родительские права, четвертый из крымских татар, пятая из переселенцев из зоны АТО, а у самой Майи - две мамы и ни одного отца. И хоть и написано все так просто и примитивно, но с каким-то таким душевным теплом и принятием других, НЕ ТАКИХ, не среднестатистических. Очень глубокие высказывания учительницы пани Юлии, которую Майя цитирует в своем рассказе, комментируя ту или иную семью. Отдельно отмечу иллюстрации - они прекрасны, яркие, сочные, красивые, книгу приятно даже просто взять в руки, полистать, порассматривать картинки. Стоит ли брать и читать эту книгу детям? Однозначно! Хотя бы как общеобразовательную - сродни какой-нибудь "анатомии для детей в картинках". Но не стоит относиться к ней как к самодостаточной литературе - стоит добавить свое толкование каждой из истории, пояснить более подробно.

Якось натрапила на статтю про це видання, його поява спричинила неоднозначну реакцію - частину суспільства обурила зображена нетрадиційна сім'я. Та все ж книга набула популярності й купу схвалених відгуків. ⠀ Книга написана письменницею, правозахисницею - Ларисою Денисенко, ілюстрації виконані Марією Фоєю. Історія про дівчинку Майю, яка навчається в четвертому класі, й оповідає про своїх друзів, однокласників та їх сім'ї. Усі діти різні: хтось із них не має батьків чи розривається між новою сім'єю мами і татом, інші втратили свій рідний дім, переїхавши з Луганська/Криму або ж народжений сурогатною мамою. Та не дивлячись на різноманітність, соціальне положення, вигляд, національність, школярі дружні, хоча й бувають між ними суперечки. В подоланні суперечностей між дітьми не останню роль відіграє їх вчителька пані Юлія. "У кожної дитини своя історія, своя родина, і коли в когось усе по-іншому - це не привід ображати й насміхатися". "...діти мають рости в любові. Неважливо, чи ти живеш із маленькою сім'єю, чи з великим родом. Неважливо, скльки в тебе мамусь або татусів. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності". ⠀ Ілюстрації до кожної історії вдало розкривають характер, підкреслюють оригінальність кожного героя. Книга показує оточуючих нас людей, хай би якими нестандартними і незвичними вони не були, кожен заслуговує на своє місце під сонцем, на любов і розуміння.