Синегривка в книге четко ставит себе цель — стать предводительницей, основываясь на своих соображениях о благополучии племени и полученного предсказания. В очередной раз она переживает страшную потерю, и впадает в депрессию. Депрессивная кошка, да. Легко обнаружить в нынешнем ее поведении предпосылки для нервного срыва после предательства известного кота.

У нее очень тяжелая судьба — Звездное племя уготовило ей роль «огня, который просияет на весь лес», но в процессе она теряет всю свою родню, своего любимого, своих детей. То есть у нее фактически не остается ничего, кроме собственного племени. И ее единственной целью в жизни становится его благополучие. Удобно, да? :Х

Какой смысл жить в племени и быть воительницей, если не можешь спасти от смерти своих близких?

Дальнейшую ее судьбу мы знаем, и «Выбор» непосредственно подводит нас к событиям «Стань диким!», НО в конце есть одна забавная деталь, которая придает действиям Синей Звезды и судьбе Огнезвезда новую окраску. Без спойлеров, но этот момент поставил все на свои места, сведя на нет всякие совпадения ;)

P.S. Что начало напрягать к n-ной прочитанной книге про котовоенов, так это смерть. Коты в книгах постоянно умирают. Причем они чаще всего погибают из-за неосторожности или безрассудства, а не от лап вражеских воинов или старости.

Безмежна любов і ненависть, щира дружба та підступність ворогів, боротьба за владу та самопожертва в ім’я Клану – усе це на сторінках цієї чудової книги, що здається найкращою з-поміж усіх прочитаних з серії „Коти-вояки”. Велична постать Синьозірки стала ближче й рідніше, а її слова та вчинки стали зрозумілішими, адже за всим цим було настільки стражденне та жертовне життя, яке витримав би не кожен... Але Синьозірка витримала, і не тільки витримала, а пройшла весь свій шлях із честю, кожну секунду думаючи про інших, даруючи своє життя, свою вірність та безмежну любов своєму Кланові... Обрана Зорекланом, Синьозірка стала воячкою, а потім провідницею. Зореклан жодного разу не пошкодував про свій вибір, адже ця розумна та відважна киця мала добре та чуйне серце, завжди ставила злагоду та добробут у Клані понад усе. Напрочуд цікаво, легко та захопливо було читати й дорослому, і підлітку. Сторінка за сторінкою, усе далі й далі розгорталося перед нами ціле життя – ні, не кішки, а Провідниці, усе життя якої присвячено Кланові. Кожен має право на помилку, але все можна виправити, поки життя триває... Життя може бути нелегким, проте воно все одно чудове... Жити та нести добро, захищати слабких, підтримувати тих, хто поряд, мужньо зустрічати все, що приготувала доля, ніколи не забувати про свою сім’ю та своє призначення в цьому світі – ось настільки мудра ця особлива книга...