Щоб не загубитися у місті

Патрік Модіано посідає досить поважне місце в сучасній французькій літературі, автор тридцяти романів, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Гонкурівська і Нобелівська. Остання на тепер книжка Модіано, переклад якої ви зараз тримаєте в руках, з’явилася у книгарнях 2 жовтня 2014 р., майже водночас із присудженням йому Нобелівської премії з літератури. …Немолодому письменникові Жану Дарагану дзвонить незнайомець, який знайшов його телефонну книжку. Під час зустрічі він починає допит...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,7

72 оценки

5
19%
4
50%
3
25%
2
3%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 80Хотят прочитать 97

Рецензии

katerininna
4 августа 2018
Для меня ста пятидесяти страниц карманного формата явно оказалось мало. Не покидает чувство, что это отрывок более крупного произведения, который ничем не начинается и ничем не заканчивается.
И даже своеобразный "заход" с детективными элементами, которыми, как говорят, славится Патрик Модиано, не спас положения. Вопросы так и остались без ответов, детали оказались ненужными и лишними. В общем, я не в восторге.
Хотя, опять же, если бы это была часть романа, а не компактная проза, вполне неплохо написано.
Повелась на то, что автор Нобелевский лауреат 2014, захотелось посмотреть, так ли великолепна проза, как о ней говорят. Но видимо это действительно лауреат, книги которого никто не читал, как говорится в одной из статей на ЛЛ.
Читать далее
9 понравилось
0
582
DakenEvanished
12 ноября 2018
Свойства памяти в определенном возрасте.
Если сравнить роман с временем года, то он соответствует осени. Красивый лёгкий струящийся текст; возрастной герой, блуждающий в своих воспоминаниях, и много меланхолии.
Знаете о чем сожалеет этот возрастной герой? Отвечу цитатой:"Он жалел обо всех потерянных годах, в которые не обращал особого внимания на деревья и цветы". Почему так? Потому что "война не меняет моих отношений с травинкой", потому что природа - это "нечто незыблемое", природа помогает "сохранить равновесие и не упасть за борт."
Красивые воспоминания об ушедшем.Свойства памяти в определенном возрасте. Читать, чтобы ещё больше ценить настоящее.
Читать далее
8 понравилось
0
458
Demetrios
16 августа 2017
Останні років 10 Модіано є моїм найулюбленішим письменником. Колись це місце посідали Толкін (дитинство), Селінджер (старші класи) і Борхес (університет), але в дорослому віці усіх посунув саме цей французький письменник.
Цей невеличкий роман дещо відрізняється від інших його романів за стилем. У більшості романів Модіано присутня суб'єктивна і лірична оповідь героя, тісно пов'язана з минулим і пам'яттю. Тут особливість полягає у тому, що герой вже зовсім літня людина, і його оповідь через це збивчаста і почасти плутана. Спершу досить важко продиратися через такий стиль, але згодом починає вимальовуватися конфлікт і цікава сумна історія, цілком у дусі Модіано.
Книжці чогось не вистачає, можливо я просто хотів би більш звичного і ясного стилю і кращої продуманості композиції. Хоча вона не те що не продумана, адже своїм цілям вона цілком служить, радше вона і стиль дещо надміру ускладені. Я би не назвав цю книгу кращою у Модіано, хоча це був останній його роман перед врученням Нобелівської премії, тож вочевидь нобелівський комітет гадає інакше.
Роман дуже цікавий ще й як приклад того, як у суто психологічній прозі розгортається детективний сюжет. Детективна історія насправді вміщується у три-чотири речення, вона банальна і проста, але Модіано робить із цього заплутаний і таємничий психологічний шедевр. У цьому напевне і полягає його майстерність.
Книгу (як і всі романи Модіано) варто читати з відкритим Google Street View Парижа. Усі вулиці і номера будинків реальні, кав'ярні також, описи відповідають тому, що реально знаходиться у місті.
Читать далее
7 понравилось
0
568