Призрак Оперы

"Коло того, кого кохаю, жити хочу і померти, і сама смерть не здатна нас розлучити."

"Хіба можна зберегти дитячу чистоту очей, маючи душу куртизанки?"

" - Колись ви проситиме пробачення за ці всі образливі слова, Раулю, і я вас пробачу."

"Сьогодні вона знову одягла золоту каблучку, і це не твій подарунок. Сьогодні ввечері вона знову віддала свою душу, але не тобі."

""Господи, Голос ревнивий!" Ці слова, мій друже, спонукали мене думати, що я вас кохаю.."

"Ви кохаєте його! Якби не кохали, ви б не тікали від нього!"

"Він кохає мене! Він поклав до моїх ніг величезне і трагічне кохання!.."

" - Дуже тяжко, - сказала я, - дозволити себе любити в могилі.

• Маємо, - мовив він незвичайним тоном, - такі зустрічі, які можемо собі дозволити."

"Які ви, жінки, цікаві геть до всього"

" - Знайте, що я увесь зроблений зі смерті! З голови до ніг!.. І що цей труп кохає вас, обожнює вас і ніколи не покине вас!"

"Він цілував поділ моєї сукні, проте не бачив,що я заплющила очі"

"- Ви боялися... але ж чи кохаєте мене?... Якби Ерік був гарний, чи кохали б ви мене і тоді, Крістіно?

• Бідолаха! Навіщо випробувати долю?.. Навіщо запитувати мене про те, що я ховаю в глибинах свого сумління так, як ховаю гріх?"

- "Чоловік небесний і земний, оце й усе!"

"Після того, що між ними відбулося, зітхнувши, вона цілком природно мала б сказати: "Бідолашний Рауль!" Але вона труснула головою і повторила: "Бідолашний Ерік!" Що тому Еріку до зітхань Крістіни, і чому маленька північна фея жаліє Еріка, коли він, Рауль, почувається таким нещасним."

"Доля безповоротно прикува тебе до мене!.."

" - Друже, невже коли кохають, стають нещасними?

• Так, Крістіно, коли кохають і коли немає певності, що тебе кохають у відповідь."

Видите ли, Кристина, некоторая музыка настолько трудна, что поглощает каждого, кто соприкасается с ней.

Только любовь способна сотворить такое чудо полного преображения

Эрик нуждался в деньгах. Чувствуя себя отрезанным от людей, он не испытывал никаких угрызений совести и использовал свои чрезвычайные способности, которыми природа наделила его в качестве компенсации за ужасное уродство, чтобы эксплуатировать человеческие существа различными способами, иногда очень артистичными и весьма прибыльными.

Люди могут привыкнуть ко всему, когда сами хотят этого, когда готовы попытаться. Многие женятся не любя, но потом просто обожают друг друга.