
Современная белорусская литература: что читать? | Сучасная беларуская лiтаратура: што чытаць?
Morrigan_sher
- 354 книги

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
За останнє десятиріччя не читав такої зворушливої книги про любов до своєї рідної землі, до простих людей, до мови.
Тішився та відгукувався на кожну думку. Були незрозумілі слова, та з контексту сенс з,ясовувався. Записав ті слова- подивився в словнику. Все ж 7 не знайшов.
Як можна не любити таку чудову мову? Тепер використовую слова "птушки", "кашуля", "заудзёб"( вибачте, що не має у слові крати -бревіса); жінку називаю "моя пяшчота".
Дзвонив друзям, читав уривки.
В українській мові теж є "анігадки". Переклад, меі здається-"не думав аж ніяк".
Була у моєї мами дядина ( білор.- "дзядна")- чудова бабця, до якої ми приїжджали в гості. Нажаль, померла, коли я був ще дошколям.
Ще сподобалося звучання слова "мінчуки". М'яке, сімейне.
Взагалі текст приємний. Від нього тепло. Як гербата у холодний день.
Про людей- без ненавісті. Навіть до тої, що із сміттям у маршрутці.
Книга з відсутнім сюжетом. Не відбувається нічого недзвичайного ( окрім вчинку автора з переїздом). Все буденне, знайоме кожній пересічній людині.
Протягом процесу читання посміхався. Але часто посмішка була сумною, коли згадувався особистий біль втрат, пережитих випробувань. Єдиний раз пошкодував, що немає мене ВКонтакті- пішов би до Віртуальної Білоруської школи, що заснував автор.
Але й пишався своєю мовою. Слухав передачі з улюбленим очільником "Вар'ятів" С. Притулою. Пісні "Океану Ельзи", "Плачу Єремії", "Антітіл",Джамали, "Бумбокса", Христини Соловей. І багатьох талантів нашої Неньки.
Мрію, що незабаром з'являться і в нашій сучасній літературі письменники не гірше, ніж зараз у Білорусії.
За цей настрій подумками тисну руку ( ту, що з браслетом "Купаловець") автору книги. Бажаю тепла у хаті. Більш білого у шарлотці.
А якшо шо- шо, ото: "Не дуры галаву!"

Осенью 2013 года Андрусь Горват устроился дворником в Купаловский театр.
Летом 2014 года он решил вернуться в родное село на Полесье, восстановить дедову хату и жить в ней.
Летом 2015 он вернулся домой.
Осенью 2016 года он решил собрать свои посты и записи в единый текст и издать его.
Вот так просто белорусская литература обзавелась одновременно потенциальным народным хитом и мгновенной классикой.
Снобы могут поморщиться: "фи, да это же фейсбук сплошной!"
Ну да, фейсбук. Почти все эти буквы были многократно залайканными постами. В некотором смысле это белорусская сетиратура, а Горват, соответственно, топ-блоггер, простигосподи.
Это, по-моему, только добавляет ситуации чисто местного флёра: белорусский топ-блоггер - это человек, который пишет о том, как он содержит козу Цёцю в селе где-то под Мозырем.
И все же это - при лестности сравнений, например, с Горчевым - больше, чем сетиратура. Скорее, литература, принявшая современные правила игры: писать коротко, емко, с юмором и бить только в одну точку зараз, но сильно, чтобы вечно спешащий, суетливый и не очень внимательный читатель не успел увернуться.
У Горвата все получилось. Это весело, это увлекательно, это настоящий page-turner, в котором знакомые микротексты не раздражают, а только подогревают интерес к незнакомым. И все они составляют вполне серьезный и цельный роман.
Главное - что вместе части Дневника сильнее каждого микротекста по отдельности. Мало того, что они все про здесь и сейчас, про Беларусь как она есть - эффект узнавания мгновенный - они еще, оказывается, про что-то такое, что все местные мгновенно узнают как свое, родное, только их. Белорусское.
Горват попал в самую точку: это книга о возвращении домой. Во всех смыслах - и прямом, и переносном. В свой дом. К себе. И сам удивился тому, скольких белорусов эта история взяла за живое, сколько людей узнало в его доме свой и в его Полесье - свою Беларусь.
Кто его знает, будет ли книга Горвата интересна кому-либо за пределами Беларуси. Может, и не очень. Тем, у кого нет своего Прудка, или он слишком далек и недоступен, наверное, будет немного грустно читать дневник счастливого человека.
Белорусы, тем временем, с легкостью перекрыли почти в два раза запрос на краудфандинговой площадке, через которую собирались средства на печать тиража. И уже разобрали все экземпляры. И ждут допечатки.
Если у вас еще нет этой книги - полагаю, новость о дополнительном тираже вас обрадует.
Тех, кто читал, - точно радует.

Калі я дачытала кнігу да канца, мне хацелася сесці і заплакаць ад шчасця і адчування прыгажосці і цеплыні, якія пасяліліся ў сэрцы. Гэта настолькі нашае роднае, добрае, светлае! Як добра, што Андрусь адважыўся на гэтую кніжку. І няхай кажуць, што заўгодна - маўляў, чалавек збег ад праблем (якіх? чаму збег? - не, не і не. Для мяне - гэта вяртанне да каранёў, да самаго сябе, я яму нават зайздрошчу.
І яшчэ мне таксама хацелася б напісаць такую кніжку пра сваё жыццё-быццё.












Другие издания

