Цитаты из книги Inferno

Их нежит небо, Или травит ад?

Поистине,нередко внешний знак Приводит ложным видом в заблужденье, Тогда как суть погружена во мрак.

Мрак глубок,

Не знали мы и не хотели знать.

Проклятие несёт еврейский род, И будет жить он в гибельной тревоге.

... Но я блуждал в болотах одиноко,

Где, находя тропу, теряя вновь, Упал я и увидел, как ручьями Вокруг меня течёт моя же кровь...

Так что ж такое слава. Дуновенье Изменчивого ветра, что, с высот

Спускаясь к нам, меняет направленье, Толкая то вперёд нас, то назад!

... К закату солнце устремлялось, грея, Вдруг чёрный дым дорогу заслонил, Распространяя едкий смрад над нею.

Он ел глаза, дыханье затруднил, И к нам, клубясь, все ближе продвигался И чистый воздух тьмою затопил.

Во мне смертельный ужас пробуждался.

Благ не копил, и потому был свят.

И понял я, что это Высший Свет Есть истина.

Но говорить с тобою с этих пор Я буду обнаженными словами, Чтобы их видеть мог твой грубый взор

Найвище благо з наших благ навіки, - Бо те, що хоче Бог, ми хочем теж

Ой леле душам тих, хто й сам іти Звик понизу й думки свої принизив До ницої мирської суєти!

Та виріб там любіший за життя Виробникові, чим повніш відбиті Закладені в нім добрі почуття

Коли з насильством воля примирилась, Не можна вчиненого дарувать

Блажен, у кому пожадання Солодких страв не може затулить Високого до неба поривання, Хто їсть аби лиш сили поновить

Коли ж любов до вишніх сфер веде Угору ваше почуття безкрає, То в ваше серце гіркота не йде, - Бо там чим більше кожен промовляє: "Це спільне", - тим багатший він стає, Тим більше милосердя в нім палає

О марна славо з голосу людського! Якщо нема глибоких корінців, То незабаром всохне крона вбога.

Хіба не бачиш ти, що ми черва, Що з нас метелик ангельський виходить І мчить туди, де істина жива?

Змиває часом краска гріх собою